У світі є величезна кількість дивних і незвичайних пам’ятників. Україна теж може похвалитися оригінальними витворами мистецтва, що викликають подив туристів. Нестримна фантазія майстрів створила на Закарпатті чимало чудернацьких пам’ятників. Більшість із них зроблена у минулому столітті, але в деяких містах і навіть селах останнім часом з’явилися виготовлені зі смаком, унікальні пам’ятники. Вони прославляють наш край та змушують мандрівників планувати свій маршрут таким чином, щоб зробити фотографію з, наприклад, мукачівським Щасливим Сажотрусом чи ужгородською Свободкою.
Пам’ятник сажотрусу у м. Мукачеве
Пам’ятник Щасливому Сажотрусу — пам’ятник сажотрусу Берталону Товту, встановлений у Мукачеві 12 червня 2010 року на центральній площі міста. Скульптуру вилито з бронзи місцевим митцем Іваном Бровді. Інша назва пам’ятника — «Берталон-бачі — щасливий коминар». Прототипом бронзової фігури став реальний сажотрус Берталон Товт, що працював у мукачівському ЖРЕПі № 3 протягом більш ніж 50 років. Цікаво, що пам’ятник було встановлено ще за життя самого Товта, який був присутнім на відкритті.
Пам’ятник леквару у селі Ботар (Виноградівського району).
Леквар – це сливове повидло, яке традиційно виготовляють на Закарпатті. Вариться леквар у спеціальному чані під назвою «ушт». Родзинкою села Ботар є те, що тут виробляють леквари понад 20-х видів. І саме леквар, якому встановлено пам’ятник, “годує” це село.
Пам’ятник свині мангалиці у селі Ботар (Виноградівського району).
Свиня мангалиця – унікальна свійська тварина, яка тісно пов’язана з приходом угорських племен на Закарпаття понад 1100 років тому. Ця невибаглива, як кажуть селяни, напівдика свиня вирізняється не лише своїм виглядом – вкрита кучерявою шерстю, але й смачним м’ясом із низьким вмістом холестерину. Цю породу завжди тримали у більшості закарпатських сіл, але за часів СРСР вона практично зникла із господарств. І от тепер поодинокі фермери-ентузіасти почали відроджувати цю породу. А пам’ятник – це один зі шляхів популяризації мангалиці.
Пам’ятник Ужгородський маяк, Свободка у м. Ужгород
Всього 30 см заввишки та вагою 4 кг ця скульптура є не тільки діючим та першим закарпатським маяком, а й найменшою Статуєю Свободи у світі.
Спитаєте: якщо є маяк, то чи є закарпатський флот? Звичайно, що є. Вже два роки поспіль в Ужгороді проходить регата: сплав Ужем на саморобних човнах, здебільшого з шин, надувних матраців, пластикових пляшок, дощок тощо. Весело і учасникам, і глядачам.
Пам’ятник ліхтарнику у м. Ужгород
Ліхтарник в Ужгороді – це пам’ятник реальній людині, яку всі звали дядя Коля, котрий понад 40 років працював на посаді запалювальника ліхтарів у місті над Ужем.
Пам’ятник Миколайчику в м. Ужгород
Скульптура маленького Миколайчика стала першою серед подібних собі, і була відкрита на перилах центральної площі Ужгорода ще в 2010 році. Пам’ятник неодноразово ставав учасником різноманітних акцій, присвячених до дня Святого Миколая 19 грудня, та благодійних аукціонів для дітей.
Пам’ятник тверезості у с. Білки (Іршавський район)
Цей оригінальний монумент, металевий хрест із написами “Пам’ятник братства тверезості заведеного от Пія папи ІХ 1874″ та “Хрест побєділ поганство, побєдіт і п’янство” знаходиться на сільському цвинтарі, у закарпатському селі Білки. Знайдений у 1992 році. За іронією долі, закарпатський “пам’ятник тверезості” розташований у селі, яке споконвіку славиться серед земляків самогонкою.
Пам’ятник яфині у с. Гукливий (Воловецький район)
За словами автора пам’ятника верховинській ягоді коваля Сергія Безика: “Я з радістю відгукнувся виготовити кущ яфини, позаяк в дитинстві близько двох тижнів гостював в с. Гукливому, і коли до мене звернулася селищна громада с. Гукливого з проханням виготовити нову скульптуру, тільки зрадів, що можу зробити невеличкий подарунок цьому мальовничому верховинському селу,” – розповів коваль.
Пам’ятник закарпатському весільному рушнику в м. Ужгород
За давньою народною традицією, церемонія одруження розпочиналася саме зі стояння молодят на вишитому рушнику, який символізував початок нової життєвої дороги. На пам’ятнику, що перед міським РАЦСом, закарпатський весільний рушник оздоблений не тільки символічним візерунком, а й коломийками – традиційними закарпатськими пісеньками – про прощання молодят із колишнім життям, а також написом “На щастя, На долю”. Серед знаків, якими оздоблений рушник, – відоме з традиційних мотивів української вишивки “дерево життя” – як універсальний символ продовження роду.
Пам’ятник шовдарю у м. Ужгород (ресторан “Деца у нотаря”)
Виготовлений пам’ятник з дерева народними майстрами з сусідніх сіл. Шовдарь — символ добробуту і достатку. Недарма він нарівні з вином і хлібом є невід’ємним елементом Великоднього кошика. Це символ заможного господаря.
Пам’ятник вчительці у с. Колочава (Міжгірський район)
Він присвячений усім вчителям, які у післявоєнні роки приїхали на Закарпаття із центральної та східної України піднімати рівень освіти у гірських селах. Назва пам’ятника, що стоїть на шкільному подвір’ї музею «Радянська Школа», відображає, як називали люди на місцевому діалекті приїжджих вчительок.
Пам‘ятник “Шабатні гуси” у с. Колочава (Міжгірський район)
Композиція «Шабатні гуси» прикрашає територію єврейського комплексу в скансені «Старе село». Шабат в юдаїзмі – сьомий день тижня, в який Тора наказує утримуватися від роботи. Автор скульптурної композиції – член Національної спілки художників України колочавець Петро Штаєр.
Пам’ятник виноробу у м. Виноградів
Пам’ятник виноградарю з’явився саме у Виноградові невипадково. У цьому райцентрі ледь не у кожній хаті готують власне вино. Бронзова скульптура уособила всю складність цієї професії.
Пам’ятник підкові у м. Перечин
Пам’ятник знаходиться поруч з корчмою “Ресторан Підкова” по дорозі до залізничної станції Перечин.
Джерела: tourinform, ukrinform.