Ліжникарство, ткацтво, вівчарство, писанкарство – ці та інші традиційні карпатські промисли будуть жити, доки є люди, для яких ця робота – творче повсякдення.

Ліжникарство, ткацтво, вівчарство, писанкарство – ці та інші традиційні карпатські промисли будуть жити, доки є люди, для яких ця робота – творче повсякдення.

Видавалося б, що спільного між ковбоями Дикого Заходу і бойками з галицької глибинки Львівщини? Напевно, зухвалість у досягненні своєї мети! Адже мешканці Новоміської громади на Старосамбірщині намірилися «заарканити» до себе туристів і для цього зуміли залучити грант на 1 000 000 євро. Амбітний проект отримав звучну назву «COWBOYky. Український Дикий Захід», таким чином опосередковано поєднавши бойків з ковбоями.

Назва виникла невипадково – наприкінці 20-го століття на Галичині «ковбойками» називали електропотяги, які сполучали Львів з гірськими карпатськими районами. Новий український туристичний бренд покликаний популяризувати бойківську культуру, традиції. Його ініціатори переконані – COWBOYky здатні перетворити Старосамбірщину і, зокрема, село Нове Місто на привабливий туристичний регіон.
Добре, коли бівакуємо влітку, з друзями на озері, з дівчиною в лісі або сім’єю в кемпінгу… Ситуація сильно змінюється, коли ми це робимо взимку на снігу. Ті, хто мав такий досвід ночівлі в наметі в горах взимку, знають, про що йде мова.
Враження нашого гіда Василя Луціва від двох походів на Говерлу – з другої спроби через 30 років він нарешті потрапив на найвищу вершину України.

2,5 години – такий час сходження на Говерлу стоїть на вказівнику для туристів біля Заросляка. Але буває, щоб дістатися вершини знадобиться трохи більше часу. Набагато більше…
(more…)
Одного разу на запрошення Львівської асоціації екскурсоводів наша команда вирушили у мандрівку маловідомими місцями Жовківщини.
Наша подорож розпочалась з невеличкого села Лавриків, що розташоване за 50 км від Львова. За повір’ям першими мешканцями на цих землях були монахи, що заснували на горбі в урочищі Черчики монастир з церквою -“лаврою”.
Мене часто запитують, – коли ви завершуєте сезон? 31 грудня, відповідаю, а розпочинаю 1 січня.
Справді, Карпати прекрасні будь-якої пори року, а взимку особливо. Зимові походи мають навіть декілька переваг перед літніми, – немає мух, комарів, не падає дощ, всюди чисто, можна сміло кинути наплечник на землю без обави заляпати його болотом. Знову ж, нема проблем із водою — в горах вдосталь стерильного снігу.

Для багатьох осінь – це ностальгія за літом, спогади про подорожі, відпустку, роздуми та меланхолія. Для мене ж осінь є тим найкращим періодом, коли можна повчитись, опанувати щось нове чи відшліфувати свої знання у різних галузях, це пора для себе, розвитку, книг і мандрівок.

Сьогодні ми помандруємо до унікальної місцини – національного природного парку Подільські Товтри, де розташоване затоплене село Бакота. Ви що-небудь чули про Бакоту? Не чули про давню Бакоту, що була у ХІІІ ст. столицею Пониззя – частини Галицько-Волинського князівства? А знаєте про акцію “Сім чудес України”? Так ось, національний природний парк “Подільські Товтри”, що на Хмельниччині, увійшов до сімки чудес разом із Бакотою, Бакотською затокою та іншими своїми пам’ятками.
