Ліжникарство, ткацтво, вівчарство, писанкарство – ці та інші традиційні карпатські промисли будуть жити, доки є люди, для яких ця робота – творче повсякдення.
Continue reading “Карпатська жива спадщина – нові туристичні продукти”
Ліжникарство, ткацтво, вівчарство, писанкарство – ці та інші традиційні карпатські промисли будуть жити, доки є люди, для яких ця робота – творче повсякдення.
Continue reading “Карпатська жива спадщина – нові туристичні продукти”
Видавалося б, що спільного між ковбоями Дикого Заходу і бойками з галицької глибинки Львівщини? Напевно, зухвалість у досягненні своєї мети! Адже мешканці Новоміської громади на Старосамбірщині намірилися «заарканити» до себе туристів і для цього зуміли залучити грант на 1 000 000 євро. Амбітний проект отримав звучну назву «COWBOYky. Український Дикий Захід», таким чином опосередковано поєднавши бойків з ковбоями.
Назва виникла невипадково – наприкінці 20-го століття на Галичині «ковбойками» називали електропотяги, які сполучали Львів з гірськими карпатськими районами. Новий український туристичний бренд покликаний популяризувати бойківську культуру, традиції. Його ініціатори переконані – COWBOYky здатні перетворити Старосамбірщину і, зокрема, село Нове Місто на привабливий туристичний регіон.
Добре, коли бівакуємо влітку, з друзями на озері, з дівчиною в лісі або сім’єю в кемпінгу… Ситуація сильно змінюється, коли ми це робимо взимку на снігу. Ті, хто мав такий досвід ночівлі в наметі в горах взимку, знають, про що йде мова.
Враження нашого гіда Василя Луціва від двох походів на Говерлу – з другої спроби через 30 років він нарешті потрапив на найвищу вершину України.
2,5 години – такий час сходження на Говерлу стоїть на вказівнику для туристів біля Заросляка. Але буває, щоб дістатися вершини знадобиться трохи більше часу. Набагато більше…
Continue reading “На Говерлу через 30 років”
Одного разу на запрошення Львівської асоціації екскурсоводів наша команда вирушили у мандрівку маловідомими місцями Жовківщини.
Наша подорож розпочалась з невеличкого села Лавриків, що розташоване за 50 км від Львова. За повір’ям першими мешканцями на цих землях були монахи, що заснували на горбі в урочищі Черчики монастир з церквою -“лаврою”.
Зізнайтеся чесно – хто з вас, приїжджаючи туристами у Карпати, не замислювався хоча би раз: “От було би добре назавжди залишитися жити у цьому райському куточку!” Та не кожному вистачає сміливості та прагматизму, щоб отак кардинально змінити своє життя. Зрештою, Карпати – це не тільки приємне дозвілля і гарні краєвиди. Коли стаєш місцевим мешканцем, потрібно тут працювати, розуміти гірську специфіку, налагоджувати нові дружні зв’язки…
Стоїть на височині у Верховині садиба з теплою назвою “Сонячна Садиба”. Її привітні господарі – Яніна та Микола – якраз із тих українців, які сміливо втілюють свої мрії. “У Верховину ми переїхали з Києва, але ми не кияни. – розповідає Яніна. – Я з Кіровоградщини, село Піщаний Брід, але виросла в Черкасах. Мої батьки з Західної України, тато лемко, а мама буковинка. Все заплутано, – сміється вона”.
Ми стоїмо на дерев’яному ганку, сонячні промені підсвічують такі близькі гори Карпати, пахне хвоєю, зеленню та свіжою деревиною, і Яніна пригадує, як вони з чоловіком вирішили започаткувати туристичний бізнес у Карпатах.
Збудився від шуму мотора. Тільки недавно повкладалися. Кому там ще не спиться? Серед ночі вирішили по хребту погасати? Низьке гудіння розтяжок змінюється лопотінням тенту намету. Це не звук двигуна, а вітер посилився і змінив напрям. Ми не в джип-турі. Просто чергова ночівля на Боржаві, сідловина за Магурою-Жиде. Все, прокинувся.
Мене часто запитують, – коли ви завершуєте сезон? 31 грудня, відповідаю, а розпочинаю 1 січня.
Справді, Карпати прекрасні будь-якої пори року, а взимку особливо. Зимові походи мають навіть декілька переваг перед літніми, – немає мух, комарів, не падає дощ, всюди чисто, можна сміло кинути наплечник на землю без обави заляпати його болотом. Знову ж, нема проблем із водою — в горах вдосталь стерильного снігу.
Для багатьох осінь – це ностальгія за літом, спогади про подорожі, відпустку, роздуми та меланхолія. Для мене ж осінь є тим найкращим періодом, коли можна повчитись, опанувати щось нове чи відшліфувати свої знання у різних галузях, це пора для себе, розвитку, книг і мандрівок.
Сьогодні ми помандруємо до унікальної місцини – національного природного парку Подільські Товтри, де розташоване затоплене село Бакота. Ви що-небудь чули про Бакоту? Не чули про давню Бакоту, що була у ХІІІ ст. столицею Пониззя – частини Галицько-Волинського князівства? А знаєте про акцію “Сім чудес України”? Так ось, національний природний парк “Подільські Товтри”, що на Хмельниччині, увійшов до сімки чудес разом із Бакотою, Бакотською затокою та іншими своїми пам’ятками.
Continue reading “Бажана Бакота: історія Подільської Атлантиди”