Щасливо звершилися пошуки шестирічного хлопчика, який відійшов вбік від туристичної групи та загубився при підйомі на Говерлу. Поки схвильовані батьки обнімають знайденого сина, весь інтернет гуде – мовляв, навіщо відпустили дитину в гори. Чи справді гори – не для дітей? Віддаючи належне правилам безпеки у горах (а вони стосуються і дітей, і дорослих), спробуємо розвіяти новостворений стереотип, що дітям краще залишатися вдома.
Ліжникарство, ткацтво, вівчарство, писанкарство – ці та інші традиційні карпатські промисли будуть жити, доки є люди, для яких ця робота – творче повсякдення.
Якщо подивитися на нашу Землю з космічного корабля з інтервалом у декілька років, ми побачимо, як на очах зменшуються зелені “пазли” нашої планети. Нестримна індустріалізація буквально «вгризається» у колись недоторканні куточки природи, витісняючи з прадавніх місць, а то й зовсім знищуючи автентичну флору і фауну.
Наші Карпати, «зелені легені» України також стають заручниками людей, для яких «бабло» перемагає все – екологічний підхід до природи, сталий розвиток, інтереси суспільства, врешті-решт, здоровий глузд.
«Наступ» на Карпати триває на всіх фронтах: нещадно вирубується і ешелонами вивозиться за кордон ліс, міні ГЕСами перекриваються і цим спустошуються найчистіші в Україні гірські річки. Та це ще не все, захланні ділки зазіхнули на природні святині Карпат.
Недолугі замітки з серії: Про вічні поневіряння і про Землю.
Ластівка перша: Про земний холод і не тільки ….
Добре, коли бівакуємо влітку, з друзями на озері, з дівчиною в лісі або сім’єю в кемпінгу… Ситуація сильно змінюється, коли ми це робимо взимку на снігу. Ті, хто мав такий досвід ночівлі в наметі в горах взимку, знають, про що йде мова.
Враження нашого гіда Василя Луціва від двох походів на Говерлу – з другої спроби через 30 років він нарешті потрапив на найвищу вершину України.
2,5 години – такий час сходження на Говерлу стоїть на вказівнику для туристів біля Заросляка. Але буває, щоб дістатися вершини знадобиться трохи більше часу. Набагато більше…
(more…)
Зізнайтеся чесно – хто з вас, приїжджаючи туристами у Карпати, не замислювався хоча би раз: “От було би добре назавжди залишитися жити у цьому райському куточку!” Та не кожному вистачає сміливості та прагматизму, щоб отак кардинально змінити своє життя. Зрештою, Карпати – це не тільки приємне дозвілля і гарні краєвиди. Коли стаєш місцевим мешканцем, потрібно тут працювати, розуміти гірську специфіку, налагоджувати нові дружні зв’язки…
Стоїть на височині у Верховині садиба з теплою назвою “Сонячна Садиба”. Її привітні господарі – Яніна та Микола – якраз із тих українців, які сміливо втілюють свої мрії. “У Верховину ми переїхали з Києва, але ми не кияни. – розповідає Яніна. – Я з Кіровоградщини, село Піщаний Брід, але виросла в Черкасах. Мої батьки з Західної України, тато лемко, а мама буковинка. Все заплутано, – сміється вона”.
Ми стоїмо на дерев’яному ганку, сонячні промені підсвічують такі близькі гори Карпати, пахне хвоєю, зеленню та свіжою деревиною, і Яніна пригадує, як вони з чоловіком вирішили започаткувати туристичний бізнес у Карпатах.
Збудився від шуму мотора. Тільки недавно повкладалися. Кому там ще не спиться? Серед ночі вирішили по хребту погасати? Низьке гудіння розтяжок змінюється лопотінням тенту намету. Це не звук двигуна, а вітер посилився і змінив напрям. Ми не в джип-турі. Просто чергова ночівля на Боржаві, сідловина за Магурою-Жиде. Все, прокинувся.
