Синагоги Західної України

Староєврейська, Вірменська, Руська, Сербська – якщо ви поблукаєте старовинними вуличками у центрі Львова, то обов’язково звернете увагу на ці назви. Справді, колись у місті Лева компактно мешкали люди різних національностей. Сьогодні розповімо вам про галицьких євреїв і, зокрема, ознайомимо з деякими синагогами Західної України – свідками історії єврейства.

Знаменитий львівський бургомістр Йоганн Альнпек писав про середньовічний Львів: «Тут натовпи євреїв, це майже їх земля обітована». У найстаршій міській актовій книзі є записи 1383 і 1384 років, де йдеться про існування громади євреїв, що проживають у межах міських фортифікацій. Деякі історики припускають, що певна частина євреїв переселилася до Львова ще у князівські часи зі зруйнованого монголами Києва. За часів Галицько-Волинського князівства єврейське населення було нечисельним, складалося з купецтва, займалося торгівлею.

Друга хвиля євреїв приїхала до Львова у XIV столітті завдяки польському королеві Казимиру III. Він був єдиним із європейських монархів, хто видав указ про притулок у своїй державі євреїв, вигнаних із багатьох європейських країн. Польський історик Ян Длуґош пояснює це пристрастю короля до своєї коханки, красуні-єврейки Естер. У кращі часи на Галичині існувало 257 релігійних громад, що становили близько 5% світового єврейства. Архитектура синагог становить одну з важливих складових духовної культури «галиціонерів» – місцевих євреїв.

Досить швидко, з припливом євреїв із країн Заходу, повсякденною мовою євреїв Львова став ранній варіант мови ідиш, і цих «німецькомовних» євреїв стали називати ашкеназім – від єврейської назви Німеччини – Ашкеназ. Протягом XIV-XVIII ст. євреї відіграли важливу роль у розвитку цього краю як банкіри, купці, орендарі, корчмарі, ремісники. Як i всюди, євреї утворювали окремий прошарок, який ніколи не змішувався з рештою суспільства.

Старий єврейський квартал у Львові обмежується сучасними вулицями Сербською, Староєврейською і Братів Рогатинців. В кінці вулиці Староєврейської залишився фрагмент стіни чудової ренесансної синагоги «Золота Роза», знищеної німецькими нацистами 1942 року. Останніми роками з’явилося декілька проектів відновлення найстарішої львівської синагоги, а поки що біля неї розташувалася «Жидівська кнайпа» – оригінальний заклад харчування, де навіть можна торгуватися щодо ціни наїдків і напоїв.

Релігійне, культурне i громадське життя євреїв на Західній Україні було надзвичайно жвавим до 2-ї світової війни, але з приходом нацистів багато пам’яток єврейської icтopiї та культури було зруйновано. На жаль, цей процес тривав i в повоєнні роки, проте близько 80 споруд синагог збереглося донині.

В українській мові синагога найчастіше називалася «школою», що відповідало латинському «Scuola Judeorum» та єврейському «шул», на відміну від гебрайського «бейт кнесет» та його грецького відповідника «синагога» («дім зборів»). Серед українців уживався також вираз «божниця», а серед євреїв – вирази «бейт тфіля» (гебр. «дім молитви»), «клойз» та «штібл» щодо невеликих синагог, найчастіше хасидських.

Забудова єврейської дільниці, на відміну від християнського оточення, в малих містах, зазвичай, не мала присадибних ділянок, i будинки розділялися вузькими проходами, ймoвipнo, для зменшення небезпеки пожеж.

Відповідно до обмежень, що накладалися католицькою церквою або магістратом, синагога не могла нi перевищувати житлових будинків, ані мати багатого декору, i тому найбільше враження назовні справляв ії о6′єм. Синагоги здебільшого займали ocтpiвнe положения в оточенні значно нижчої й біднішої забудови.

«ЗОЛОТА РОЗА» 

Оскільки ззовні синагоги мали бути скромними спорудами, які б не відрізнялися від оточення висотою i декором, найбільша увага приділялася їхнім інтер’єрам. Такою була синагога «Золота Роза» у Львові, побудована італійським архітектором Павлом Щасливим 1582 р. для ciм’ї багатого купця Ісаака Нахмановича.

Історія побудови цієї синагоги ось вже п’ять століть оповита міфами та легендами. Багатий та впливовий львівський купець Ісаак Нахманович у 1580 р. придбав земельну ділянку на так званому Олеському пляці, де спорудив житловий будинок. У подвір’ї кам’яниці архітектор Павло Щасливий спорудив невелику родинну синагогу. Божниця отримала назву “Турей Захав” – “Золоті ворота”. Синагога являла собою невеликий зал (9х18 м) з готичним склепінням та багатим ренесансним декором. Невдовзі на земельну ділянку висловив претензії орден єзуїтів. Почався багаторічний розгляд судової справи в королівському суді, яку в кінці кінців виграла єврейська громада. З плином часу історія побудови синагоги та багаторічна суперечка із впливовими єзуїтами трансформувалася у місцевому єврейському фольклорі та об’єднала реалії та легенди. З того часу історія синагоги пов’язана з ім’ям невістки Нахмановича Рози, освіченої доброчесної жінки, яка брала активну участь в справах єврейської громади, займалася благочинністю, а після смерті чоловіка і його справами. Назва родинної синагоги Нахмановичів на вул. Бляхарській (тепер вул. І. Федорова) з часом перетворилася на “Турей Ройзел” – “Золота Роза”. Під час ІІ світової війни вона була знищена.

ЖОВКІВСЬКА СИНАГОГА

Жовківська кам’яна синагога збудована у 1692 за сприяння короля Яна ІІІ Собєського, третього власника Жовкви, та під керівництвом королівського архітектора Петра Бебера.

Збудували святиню у 1698 р. у стилі ренесансу. Вона є однією з найбільших у Європі оборонних споруд у цьому стилі. Стіни синагоги оборонного типу, бо вона була, як підтвердили археологічні розкопки, розташована коло міського муру. Синагога прилягала до міських стін і Жидівських воріт, а завдяки товстим стінам з бійницями могла використовуватися як вежа міських укріплень, на її даху можна було встановлювати артилерію.

З другим приходом у Жовкву радянської влади, синагогу перетворили на склад. Хоча вона на той час вже не функціонувала, бо ще нацисти її закрили. Також під час німецької окупації споруда горіла, після чого фактично збереглися тільки стіни. Синагога відома у всьому світі. І не тільки тим, що її занесли у список Нью-Йоркського фонду світових пам’яток «100 пам’яток світу, що перебувають у загрозливому стані», завдяки чому у 2000 розпочалася реставрація і у майбутньому тут буде Єврейський центр Галичини. Відома вона тим, що на її манір будують синагоги у інших містах. Зокрема, до прикладу, у Тель-Авіві збудували декілька таких «жовківських синагог».

СИНАГОГА В СОКАЛІ

У Сокалі знаходяться руїни однієї з найдавніших синагог в Галичині. Ця, добудована в 1762 р., синагога розміщена в міському парку. Її називають Старою синагогою. На жаль, зараз вона в руїнах, без даху, її декор майже не зберігся.

Сучасний західний фасад – це західна стіна основного молитовного залу зі слідом від втраченого пуліша і первісним дверним прямокутним отвором. Стіни укріплені сталевими прутами. Фасади – триярусні, розділені кам’яними проміжними карнизами, прорізані віконними отворами з прямокутними перемичками; на всіх фасадах є прямокутні ніші. Верхній ярус розчленований напівколонами з капітелями.

 ТРОХИ ІСТОРІЇ

Жіночі приміщення в синагогах Галичини з’явилися, мабуть, у XVI ст., коли відвідування синагоги жіноцтвом увійшло в практику. Спочатку це були прибудови до давніших споруд, як, наприклад, дерев’яний бабинець старої передміської синагоги у Львові. Західні прибудови, до яких входили вестибюль i приміщення для жінок, уперше почали споруджуватися одночасно з чоловічою залою в XVII ст. Після того, як Галичина ввійшла до Габсбургської монархії, збільшився вплив єврейського просвітництва, або гаскали. Цей рух торкнувся також i релігійного життя євреїв, призвів до поширення реформованого іудаїзму. В синагогах цiєї течії застосовувалася органна музика, хоровий cпiв, часом жінки молилися разом з чоловіками.

У деяких заможних i асимільованих громадах, зокрема в Дрогобичі, можна зустріти синагоги, які йшли за тогочасною модою. Привабливу синагогу в стилі віденської сецесії збудовано в цьому мicтi 1909 р., щоправда, відвідувала й переважно місцева інтелігенція.

ДРОГОБИЦЬКА ВЕЛИКА ХОРАЛЬНА СИНАГОГА

Дрогобицька синагога збудована 1865 року. Цей храм був найбільшим у Східній Галичині.

Її зводили з 1842 по 1865 роки у суто єврейському передмісті Дрогобича Лані, взявши за основу у зовнішньому оздобленні німецьку синагогу в Касселі (1830 р.). Після Другої світової війни її закрили й перетворили на склад солі. Згодом тут розмістилася меблева крамниця. На початку дев’яностих синагогу повернули місцевій єврейській громаді вже у жалюгідному стані. За попередніми підрахунками, на реставрацію синагоги необхідно було віднайти щонайменше півмільйона доларів.

УЖГОРОДСЬКА СИНАГОГА

Ужгородська синагога — хоральна синагога ортодоксальної громади євреїв-ашкеназі в м. Ужгород. Побудована за проектом архітекторів Дюли Паппа та Ференца Саболча  у неомавританському стилі; відкрита в 1904 році. Зараз приміщення використовує Закарпатська обласна філармонія.

Синагога в Ужгороді – визнаний шедевр європейської архітектури. Фахівці кажуть, її аналогів у «Старому Світі» немає; євреї зі всього світу спеціально приїжджають, помилуватися нею, відчути її старовинний дух. Вони навіть пропонували розібрати її і по цеглині  вивести до Ізраїлю, щоб там збудувати заново.

Радянська  влада, що прийшла в 1944 р., реконструювала будівлю, підправивши її вигляд та змінивши долю храму. У філармонії був встановлений орган з трьома клавіатурами, один з кращих в Україні. Привезли старий орган аж із Прибалтики, попередньо відремонтувавши у Празі. Тепер колишня єврейська синагога, нинішня Закарпатська обласна філармонія, – головна концертна зала краю. У ній акустика, аналогів якої в області не існує. І саме сюди сходяться ще й цінителі органної музики. За їхніми словами, тут вона звучить по-особливому…

 СИНАГОГА В САТАНОВІ

Вважається, що саме Сатанівська синагога, що була зведена у 1532 році, являється найстаршою такою спорудою в Україні. І дійсно, сьогодні її вигляд зразу наштовхує на думку, що це стародавня споруда.

Будівля являє в плані майже рівнобічний прямокутник з двома бічними прибудовами. Дах перекритий напівциркульним склепінням зі стрільчатими розпалубками. Збудована ця оборонна синагога у ренесансному стилі, про що каже аркатура аттика, що завершує фасади, а також портал вхідних дверей стилістично відповідає епосі відродження. Про те що це споруда оборонного типу розповідають товсті стіни, підсилені контрфорсами і прорізані невеликими вікнами-бійницями у другому і третьому ярусі. Колись бійниці були і у нині глухій аркатурі. Оборонна синагога в Сатанові є чи не найвизначнішою пам’яткою юдаїки не лише в Україні, але й усій Східній Європі. Знаходиться під загрозою руйнації, оскільки сьогодні ї мури вкриті мереживом тріщин, що швидко розростаються.

 ЧЕРНІВЕЦЬКА ХОРАЛЬНА СИНАГОГА

Найбільша і найкрасивіша синагога у Чернівцях – реформістський “Темпль” – була побудована в 1877 р за проектом архітектора Юліана Захаревича у мавританському стилі.

Сучасників вражала гармонійність її архітектонічних форм, викінченість обрисів, граціозна легкість при солідній масивності будівлі, ажурне плетиво кам’яних узорів, монументальна урочистість порталу. Під час Другої Світової війни приміщення хоральної синагоги було зруйноване. Нині у перебудованому приміщенні знаходиться кінотеатр “Чернівці”.

 ДЕРЕВ’ЯНІ СИНАГОГИ 

Дерев’яні синагоги XVIII ст., поширені в Галичині, Західній Білоpyci i Литві, були одним з найцікавших явищ єврейської архітектури в Європі. Бaгaтi форми i пишний декор дерев’яних синагог покликані були дати відповідь ортодоксального іудаїзму на cкромність хасидських синагог. Одна з таких синагог збереглася в закарпатському селі Великі Ком’яти (Виноградівський район). Це – дерев’яна синагога, проте ії стіни, побиті ліщиною, отиньковані й побілені, імітують кам’яну будівлю. Дістатися туди не просто, та й про те, що будівля була синагогою, нагадує лише дерев’яна зірка біля входу, і балкон жіночого відділення.

На Західній Україні багато століть поруч мешкали різні народи, різні культури розвивалися, перепліталися у спільному житті. В містах та селах поруч стоять церкви, костели і синагоги. Значна частина храмів цих народів знищена і понівечена війнами, нападами загарбників і комуністами. Та значна частина релігійних споруд збереглася до наших днів, одні доглянуті, інші відновлені, а інші закинуті і доживають віку.

Після багаторічного забуття і тривалої реконструкції у Чернівцях знов відкрилася старовинна синагога “Корншіл” на вул. Садовського, 11. А на Закарпатті наразі гарно відреставровані синагоги діють в Ужгороді, в Мукачевому, в Хусті, в Буштині, на черзі – виноградівська.

ДІЮЧІ ЛЬВІВСЬКІ СИНАГОГИ

До Другої світової війни у Львові було близько тридцяти синагог, на сьогодні вціліли лише дві. На вулиці Вугільній, 3 у колишньому старому львівському передміському єврейському кварталі розташована синагога «Янкель Янцер Шуль», збудована у стилі історизму і перебудована у стилі сецесії.

А на вулиці Братів Міхновських, 4 – синагога «Бейт Аерон беісраель», яка відрізняється оригінальним сецесійним декором.

 

ФЕСТИВАЛЬ ЄВРЕЙСЬКОЇ МУЗИКИ

Уже традиційним для Львова є проведення фестивалю «LvivKlezFest». Це міжнародний фестиваль єврейської музики, пісні і танцю, який відроджує музичну культуру євреїв, зокрема тих, які мешкали в Галичині. Фестиваль триває кілька днів на вулицях міста, пов’язаних з єврейською історією, впродовж яких львів’яни та гості міста мають змогу ознайомитися з клезмерською музикою, танцями, співом та спілкуватися з учасниками фестивалю, серед яких – відомі ансамблі, сімейні капели та окремі виконавці. На гала-концерті пісні виконуватимуться не лише ідиш, а й мовами тих країн, які представляють учасники фестивалю – українською, угорською, молдовською, російською, польською, німецькою.

Всі охочі можуть відвідати стилізований «єврейський квартал», потанцювати під запальну єврейську скрипку, скуштувати традиційних страв, а також власноруч виготовити сувенір у спеціальних ремісничих майстернях.

Історик, екскурсовод Ігор Лильо розповідає про євреїв у Львові.

Інтервю з рабином Львова Мордехаєм Шломо. 

* У пості використано матеріали з сайтів: templesuatemplesuaji.lviv26.comandy-babubuduuk.wikipedialvivcenterjukrainelviv.travelzakarpattyaradiosvoboda.

* Фото з сайтів: wikipediaradiosvobodagoldenpagestour.uzhgorodrisuforum.