Львів – місто містичне, місто старовини, де застиглий час зберігає майже незмінними попередні епохи. Мандруючи навмання львівськими вуличками, можна уявити себе ким завгодно – середньовічним лицарем, монахом-бенедиктинцем у просторому капюшоні чи вишуканою панянкою в австрійських мереживах! Можливо, секрет такого особливого часового простору відомий львівським годинникам – а їх у Львові неймовірна кількість: від величезних, що прикрашають вежі та фасади будинків, аж до маленьких вишуканих часомірів, що зберігаються у львівських музеях. Сьогодні мова піде про них.
Вілла гіпсових королів
З-поміж розкручених, розпіарених львівських будинків трохи далі від центру міста скромною, але вишуканою Попелюшкою стоїть невеличкий палац – вілла спадкоємниці фабрики гіпсу Юзефи Франц. “Палац гіпсових королів”, збудований у стилі необароко, розташований на розі вулиць Мельника та Коновальця, має адресу Мельника, 13 та Коновальця, 47. Вона була збудована у 1893 р. за проектом відомого на той час архітектора Яна Пєрося. Декорував фасади цього розкішного палацу Едмунд Плішевський. Проект експонувався у Львові на будівельній виставці 1892 року.
Маршрут: «Шляхами Йоганна-Ґеорґа Пінзеля»
На сайті Карпати.info серед опису різних маршрутів для подорожей ви можете побачити маршрут «Шляхами Йоґанна-Георґа Пінзеля». Ім’я цього геніального українського скульптора лише недавно стало відомим широкому загалу. Минулої осені 27 скульптур «українського Мікеланджело», з успіхом вперше експоновані у французькому Луврі, відкрили світові Україну. Здійнилася мрія мистецтвознавця Бориса Возницького, який після 300-літнього забуття відкрив Україні та світові видатного майстра XVIII століття. Відвідувачі найстаршого музею Європи були вражені його своєрідним стилем, точною технікою, надзвичайною експресивністю його скульптур. Хто ж такий цей загадковий майстер доби бароко, засновник Львівської школи скульпторів?
Вівтарна фігура, фрагмент (Львів, Музей Пінзеля)
Continue reading “Маршрут: «Шляхами Йоганна-Ґеорґа Пінзеля»”
Історія кохання в замку Сент-Міклош
Замки, як і люди мають свою долю. Щасливу чи нещасливу, а часом – заплутану, зі злетами і падіннями й вірою у майбутнє. Така доля судилася чинадіївському замку Сент-Міклош, що стоїть поблизу Мукачевого. І добре, що стоїть, адже міг би давно лежати в руїнах. Але історія, випадок і люди зберегли його для нас і дбають, щоб відновити історичний дух минувшини у потужних стінах.
Маємо знати своїх героїв – не тільки тих, хто з мечем у руках боронив рідні стіни, а й тих, хто сьогодні, незважаючи на перманентні кризи й негаразди зберігає для нащадків старовинний спадок. Замок Сент-Міклош у Чинадійово – пам’ятку історії та архітектури – успішно відроджує український підприємець, художник Йосип Бартош. Він першим в Україні 2001 року взяв у оренду замок-фортецю XV ст. і врятував її від руйнації. Та про це ми розповімо згодом, а спочатку разом погортаємо сторінки історії…
Сонячний художник Іван Труш
Майже в центрі Львова, неподалік від головного входу в Стрийський парк стоїть на кам’яній брилі бронзовий чоловік у капелюсі. Зроблений майже в розмір людського зросту, розташований майже в один рівень з нами, перехожими, – пам’ятник виглядає напрочуд природно, а художник Іван Труш (кого він і зображає) видається таким близьким…
Підкамінь – історія кам’яного велетня
Вперше почувши назву “Підкамінь”, не доводиться гадати, звідки виникла ця назва. І справді – селище Підкамінь Бродівського району Львівської області дійсно зручно вмістилося під так званим Чортовим каменем, що височіє поруч з монастирською горою з найдавніших часів. Науковці стверджують, що Чортів камінь висотою 17 метрів, або Камінь-велет – останець товтрової Гологорсько-Кременецької гряди . Кажуть, за часів язичництва він використовувася як капище або жертовник.
Останнім часом Підкамінь став відомим, і навіть популярним серед молоді завдяки одноіменному фестивалю, який цього літа відбувся вже всьоме. Він традиційно гуртує поціновувачів етно-рок-фолку, літератури та народних традицій. Але сьогодні наша розповідь не про фестиваль, а про енергетичне, навіть містичне місце – Підкамінь.
Легенди озера Світязь
Топ-10 найцікавіших меморіальних музеїв Західної України
Меморіальні (від лат. тетоrіаlіs — пам’ятний) — музеї, присвячені важливим історичним подіям, видатним державним, політичним, громадським і військовим діячам, діячам науки, літературири і мистецтва. Переважно меморіальні музеї створюються в квартирах, будинках і садибах, де мешкала й працювала людина, в пам’ять якої створено музей. Тут експонуються особисті речі, автографи, рукописи, книги, образотворчі матеріали, фотографії тощо.
В інтернет-каталозі Карпати.info ми зібрали багато інформації про меморіальні музеї нашого краю. Пропонуємо вашій увазі підбірку з 10 найцікавіших меморіальних музеїв Західної України.
Музей Івана Вагилевича
Музей відкрито 1995 р. на батьківщині видатного письменника, етнографа і просвітителя, члена “Руської трійці”, яка 1837 р. видала альманах “Русалка Дністрова”. Експозиція музею розташована у будинку, який колись належав родині письменника. У п’яти кімнатах розміщено більше тисячі експонатів. Це в основному друковані видання, документальні матеріали, які передала музеєві Львівська наукова бібліотека імені В. Стефаника.
Continue reading “Топ-10 найцікавіших меморіальних музеїв Західної України”
Івано-Франківськ — східні «ворота» Карпат
Невелике затишне містечко на заході України – Івано-Франківськ, «столиця» краю мольфарів (гуцульських чаклунів) розташований на південному заході України на відстані 150—300 км від кордонів Польщі, Румунії, Угорщини, Словаччини. Через це місто зручно дістатися до таких відомих визначних пам’яток Карпат, як скелі Довбуша або Яремче. Також багато хто використовує Івано-Франківськ як відправний пункт для поїздок на гірськолижний курорт Буковель. Але і в саме місто заслуговує на те, щоб тут зупинитися, принаймні на день, оскільки тут є на що подивитися. Та на початку – трохи відомостей з історії міста, яке наші предки називали Станіславів.
Великий герб Івано-Франківська
Continue reading “Івано-Франківськ — східні «ворота» Карпат”
Дерев'яні скарби України
В японській мові існує спеціальне слово “юген”, яке означає природну красу, що швидко проминає: там прийнято цілими родинами підніматися на Фудзіяму, щоб помилуватися цвітіням сакури, чи спостерігати за заходом сонця.
