З чим асоціюється Словаччина у тих активних туристів, хто там не був, або був один-два рази? Для більшості це — Татри (переважно йдеться про Високі), і зимово-сніговий відпочинок на лижних курортах.
Також всі знають, що там багато замків, архітектурних пам’яток, та й на тому мабуть і все.
Я у ці краї регулярно навідуюся вже мабуть років із десять, тож розкажу вам ще дещо цікавого. Почнемо з того, що 80% території Словаччини— гори. Більші, менші, але всі красиві і дещо відрізняються від тих, що ми звикли бачити в українських Карпатах.
Крім Високих Татр, які у всіх на слуху, з більших масивів є ще Низькі Татри (низькі — це майже так само як наша Чорногора), Велика і Мала Фатри, Оравські верхи, частина Бескидів, Білі Карпати, Малі Карпати і ще десятки менших масивів.
Щоб обійти всі марковані стежки у Словаччині — життя не вистачить, тому сьогодні поговоримо про національний парк Словацький Рай (Slovenský raj). Це скелястий і невисокий (до 1100–1200 м) масив, у першу чергу відомий своїми вузькими скелястими каньйонами/ущелинами та великою кількістю водоспадів.
Ви можете спитати, чому я вчепився у це нещасне низькогір’я, є ж більші, вищі, цікавіші гори? Так, є, і багато. І якщо ви їдете у Словаччину, щоб бити рекорди висоти і споглядати пейзажі виключно з висоти овер 2500 м — закривайте цю вкладку 🙂
Якщо все ж читаєте далі — розповім, чому пишу стільки букв:
- тут дуже гарно, особливо восени — див. заголовне фото 🙂
- концентрація водоспадів на квадратний кілометр просто зашкалює
- гарне місце для сімейного відпочинку, особливо якщо інші члени сім’ї не поділяють ваших лосячих нахилів 😉
- непогане місце, щоб розім’ятися перед видатнішими подвигами, або лайтовий вихід після напруженого дня, коли на подвиги уже не дуже-то тягне, але й день на матрасіння витрачати не хочеться
- класний варіант на випадок поганої погоди, коли високі гори затягнуті хмарами, і навіть якщо ви на них вилізете — пруфів у інстаграмі не буде, та й селфіки не ті 🙂
Чим ж ці ущелини цікаві (мені)?
- доволі незвичний (принаймні для мене) рельєф, ідеш глибокою ущелиною, затиснутою високими скельними бортами 20–50 м і шириною від одного до кількох десяти метрів
- у кожній з них — по кілька водоспадів висотою від 5 до 70(!) метрів.
- обладнані для пересування без спеціального спорядження
Це так, згрубша, а вам раджу ввести у гуглопошуку картинок “Slovenský raj” і все самі побачите, або скрольте ниже, там більше картинок.
Техніка проходження і спорядження
Якщо немає панічного страху висоти і все в порядку з координацією рухів — усі обладнані для ходіння каньйони та ущелини проходяться середньостатистичною людиною без особливих навиків.
Рух усіма ущелинами (крім більших каньйонів, див нижче) — ОДНОСТОРОННІЙ, тільки вгору проти течії потоку.
Складні або непрохідні місця обладнані або вбитими в скелю сходинками, або горизонтальними драбинами і помостами, які додатково пробиті ланцюгами чи тросами, за які можна триматися. На водоспадах — стоять металеві драбини.
Просто складніші місця — пробиті ланцюгами. Але зовсім розслабляти булки не варто, часом бувають досить стрьомні місця, які за логікою мали би бути пробиті принаймні ланцюгом, але ніякої страховки немає — і якщо не хочеться мочити ноги — доведеться трохи покарячитися.
Також майте на увазі, що ви будете майже постійно іти якщо не самим руслом потічка, то вздовж нього, і переходити його доведеться десятки разів на кілометр. Якщо у верхів’ї це буде з розряду “горобцю по коліно”, то внизу — це може бути потік метрів 2–4 шириною, особливо у дощову погоду.
Під час сильних раптових злив ходити у каньйони небезпечно, бачив сліди води на висоті більше метра, і при таких перепадах висоти можна зловити немалого екстріму (випадки були, читав).
У ширших місцях потічків, у місцях переходів — переважно є накидане у воду більше каміння або колоди, по яких можна перестрибати.
Виходячи з цього — взуття вибирайте відповідне (офіційно радять високі черевики), я ж проходив більшість ущелин у мембранних кросівках, і сильно замочив ноги лише раз. У високих черевиках ви зможете спокійно пройти певну частину складніших місць прямо по воді, але у тих місцях, де доведеться дертись берегом похилим камінням, яке схоже на мармур і до блиску заґлянцоване підошвами ваших попередників — імовірно захочеться мати на ногах щось менш слизьке і тактильно більш чутливе на крихітних виступах, ніж тверді підошви черевиків.
Кросівки без мембрани майже гарантовано означатимуть мокрі ноги, а вам ще вертатися не менше 4км, а то і всі 10, залежно у яку ущелину пішли, і куди повертаєтесь. А якщо ви запланували кілька ущелин за один день — з мокрими ногами ваші плани будуть під загрозою 🙂
Також дуже раджу взяти з собою трекінгові палиці. Навіть якщо вам буде здаватися, що вони будуть зайвими, і доведеться їх кілька разів скласти (чи просто засунути під лямку рюкзака) на драбинах, то протягом решти 80% дистанції вони будуть далеко не зайвими, і дуже суттєво збільшать шанси ваших ніг залишитися сухими і зменшити кількість травм, особливо на слизькому камінні.
Я особисто вибрав комбінацію мембранних кросівок і палиць — доводиться більше стрибати, але легше на ноги. Але якщо вирішите піти у черевиках — теж раджу палиці.
Звідки, як і скільки коштує
Початки більшості маршрутів ущелинами північного і західного краю нацпарку переважно стартують від місцевості Подлесок (Podlesok) поруч з селом Грабушице (Hrabušice).
Парковки Podlesok і Pila є платними: авто — 3є, мінібус — 5є, автобус — 8є.
Також там є каси, де можна купити квитки для відвідування нацпарку. Дорослі 1.5є (3/5 днів — 3.5/6є).
Чому кажу “можна купити” — на таблиці з цінами написано, що відвідування обладнаних маршрутів в окрузі Hrabušice платне, але кас є тільки дві (на Podlesok і Pila), на решті входів (з тих, де я був) іншими маршрутами — ніякої інформації про плату за вхід немає. І єдине місце, де ті квитки перевіряють — це вхід в ущелину Суха Бела, і то тільки у високий сезон. У глухий міжсезон часто буває, що навіть грошей за паркінг збирати нема кому, а навіть і у сезон — каси і паркувальники вже після 14 год частенько не працюють.
Не подумайте, що я схиляю читачів не платити за вхід, якщо іду від паркінгу — то 1,5є від мене не відпаде, але у інших місцях — бігати чи їздити до каси, щоб совість залишалася кришталево чистою — мені влом. Для себе — вирішуйте самі.
На Подлеску є колиби і кілька забігайлівок, у Піла — теж є колиба, можна перекусити. Єдине, що вони можуть не працювати у міжсезон. Ціни — середньостатистичні словацькі.
Або одразу паралельно з читанням відкривайте карту і дивіться
https://en.mapy.cz/turisticka?x=20.4144746&y=48.9514561&z=14&l=0
Через нього частково доведеться йти, якщо виходите з Подлеска і намірились у Кляшторську рокліну, Соколю доліну, чи нижню течію Киселя.
Stratenský kaňon (Стратенський каньйон) — невеликий каньйончик на півдні парку, пішороверовий обхід автомобільного тунелю, зовсім матрасний варіант для прогулянки. Але якщо ви раптом наміритесь перейтись на Гавраню скалу (див. на карті північніше), то жовтий маршрут буде йти теж якоюсь подобою каньйона (якщо правильно пригадую, бо був там уже давненько).
Лінк для перегляду картинок, бо своїх нема.
Biely potok (Бєли поток)
6-кілометрова ділянка вздовж вищезгаданого потоку, маркована зеленим. Вище за течією, на його притоці Кисель є via-ferrata, і ще
вище — дві ущелини: Великий і Малий Кисель.
УЩЕЛИНИ
УВАГА! всі ущелини односторонні — вгору, проти течії!
Suchá Belá (Суха Бела)
Перепад — 450 м, довжина — 4 км
Водоспади:
Misové vodopády — 29,5 m
Okienkový vodopád — 12,5 m
Korytový vodopád — 8,5 m
Bočný vodopád — 8 m
Через свою легкодоступність (вхід — зовсім поруч зі стоянкою Подлесок) — найпопулярніша ущелина з усіма витікаючими. На око — 80% з тих, хто приїжджає на Подлесок — йдуть у неї. У теплий сезон, особливо у вихідні — готуйтесь стояти в чергах якщо не на кожній драбині, то принаймні на першій, і також у вдалих місцях для селфлення.
Одночасно з тим — найбільш пристосована для пересування, можна йти з дітьми. Трекпалки можна не брати 🙂
Попри надмірну популярність — одна з найгарніших. Варто сходити, але бажано приїжджати в несезон чи будній день, або якщо не виходить — просто якомога раніше, основний наплив після 9–10 ранку.
Piecky (Пєцки)
Перепад — 380 м, довжина — 4 км
Водоспади:
Veľký vodopád — 13 m
Terasový vodopád — 8 m
Старт з Pila (за Подлеском), парковка (принаймні до обіду) — платна, вхід імовірно теж (табличка з цінами і будка є, але я стартонув пізно, тому там не було кому збирати гроші). Маркована жовтим.
Гарна і досить довга ущелина, і хоч височенних водоспадів мало — раджу теж.
Veľký Sokol (Вельки/Великий Сокол)
Перепад — 300 м, довжина — 6 км
Водоспади:
Malý vodopád — 8,5 m
Veľký vodopád — 7 m
Старт з дороги далі за Pila (але можна жовтим, а потім червоним маркованим маршрутом вийти з самої Pila). Маркована жовтим.
Найвіддаленіша від масових скупчень людей ущелина (у вихідний на початку жовтня у гарну погоду зустрів тільки одну пару). При кінці ущелини буде цікаве звуження до метра-півтора у місці, яке називається Róthova roklina.
Виглядає найбільш закинутою за обладнаністю траси — у верхній частині дерев’яні помости часто згнилі/поламані, місцями тримаються на соплях і дуже слизькі, тому будьте уважні. Фактор закинутості може бути вирішальним, якщо вам захочеться втекти від масових скупчень людей 🙂
По ходу руху буде відгалуження Maly Sokol, але воно не обладнане для пересування.
Kláštorská roklina (Клашторска рокліна/ущелина)
Перепад — 230 м, довжина — 1,5 км, маркована зеленим.
Водоспади:
Vodopád objaviteľov — 11,5 m
Vodopád Antona Straku — 13 m
Dúhový vodopád — 8,5 m
Kaskády Gusta Nedobrého — 3 m
Malý vodopád — 3 m
Machový vodopád — 6 m
Kartuziánsky vodopád — 4 m
Одна з коротких ущелин, але крута і гарна, з чи не найбільшою концентрацією водоспадів на кілометр. Починається від Горнаду і виходить на хату на Клашторіску.
Ходив, раджу.
Sokolia dolina (Соколя доліна)
Перепад — 440 м, довжина — 2.5 км
Водоспади:
Skalný vodopád — 3,5 m
Závojový vodopád — 70 m (третій за висотою у Словаччині)
Vyšný vodopád — 15,5 m
Коротка, але, імхо, чи не найкрутіша ущелина, понад 100 вертикальних метрів тільки драбинками. Маркована жовтим.
Коли йшов — нічого про неї не знав і тому був під сильним враженням.
Дуже раджу.
Kyseľ (Кисель)
Є три відрізки:
З входом від розвилки Киселя, куди можна спуститися від хати на Клашторіску синім маркером.
- Veľký Kyseľ (Великий Кисель)
перепад 270 м, довжина 1,75 км, маркована зеленим.
водоспади:
Pawlasov vodopád — 5,5 m
Vodopád ochrancov prírody — 10 m
Bočný bariérový vodopád — 17 m
Bariérový vodopád — 10 m
Всю її не вдалося поки пройти, заскочив тільки на початок, але залив дощ і бракувало часу — тому довелось повертатись і фото немає.
Одна з найгарніших ущелин, раджу.
ТИСНІТЬ ТУТ, щоб подивитись фото
або тут (гугл) - Malý Kyseľ (Великий Кисель)
перепад 230 м, довжина 1,5 км, маркована синім.
водоспади:
Malý vodopád — 7 m
Machový vodopád — 8 m
джерело фото — WIKIPEDIA — https://pl.wikipedia.org/wiki/Mal%C3%BD_Kyse%C4%BE
Kyseľ / Ferrata Horskej záchrannej služby (ферата гірської рятувальної служби)
Із входом з долини Bieleho potoka (Білого Потоку) зеленим маркером, або з Клашторіска — жовтим (крутий спуск)
джерело фото — http://www.naferraty.sk/slovensky_raj.html
закінчується на злитті Великого і Малого Киселів, звідки можна піти у якусь з цих ущелин.
Перепад 180 м, довжина 1,5 км
Водоспади:
Barikádový vodopád
Kaplnkový vodopád
Vodopád v Temnici
Obrovský vodopád
Karolinyho vodopád
Для проходження потрібен набір для ферати.
Увага! Ферата офіційно закрита у проміжку 01.11–15.06 з міркувань охорони природи.
Більше інформації тут — http://www.naferraty.sk/slovensky_raj.html
На Обровский водоспад можна потрапити окремо, спустившись з Клашторіска у напрямі злиття Киселів синім маркером, звідки перейти на жовтий. Частина т.з. ферати, де вона перетинається з жовтим маркером — двостороння.
Ще не ходив, але на фотках виглядає бомбезно.
Zejmarská roklina (Зеймарска рокліна/ущелина)
Перепад — 230 м, довжина — 1 км
Водоспади:
sústava Nálepkových vodopádov — 22,5 m
джерело фото — WIKIPEDIA — https://commons.wikimedia.org/wiki/Category:Zejmarsk%C3%A1_roklina
Найкоротша ущелина і єдина з обладнаних на півдні нацпарку.
Можна поєднати з відвідуванням Добшинської печери.
ІНША КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ
Навігація
Для того, щоб орієнтуватись на місцевості — раджу користуватись картою MAPY.CZ
https://en.mapy.cz/turisticka?x=20.4144746&y=48.9514561&z=14&l=0
У верхньому правому куті пуцяємо change map і вибираємо outdoor — і маємо карту зі всіма маркованими маршрутами, прокладанням маршрутів і фото більшості POI.
Є ще сайти FREEMAP.SK (майже аналог, на основі тих же карт OSM) і https://mapy.hiking.sk/ (має деякі додаткові вузькоінтересові можливості)
Для орієнтації на місці варто встановити додаток MAPY.CZ і закачати у нього офлайн-мапи Словаччини (все безкоштовно), щоб не витрачатись на паперові чи інтернет у роумінгу
https://play.google.com/store/apps/details?id=cz.seznam.mapy
Хто користується Locus — карта там така сама, різниця хіба у незначних деталях, і в тому, що вони не зовсім безкоштовні, але коштують копійки, проте сама програма набагато просунутіша і має на порядок більше можливостей, але складніша у використанні.
Усі стежки добре промарковані, зблудити тяжко. Єдине що, верхами є дуже багато лісових доріг, тому вважайте, щоб випадково не звернути не туди (я разок трохи блудонув, завтикавши у телефон). Якщо у вас склалось враження, що принаймні 5 хв не бачили ніяких маркерів — саме пора задуматися 🙂
З усіх ущелин ви будете виходити нагору і велика частина зворотнього шляху, або між точками буде пролягати цими дорогами. Останні два роки місцеві лісники взялися активно вирізати засохлу смереку (так-так, короїд попрацював не тільки у нас) у нацпарку і при її вивозі порозбивали ці дороги до відчутно болотистого стану. У суху погоду цього не видно, але навесні чи після затяжних дощів — може бути багно.
Центровою точкою є полонинка Kláštorisko (Клашторіско), куди сходиться більша частина стежок і доріг. Там є гірська хата з харчевнею, але працює вона тільки у високий сезон (на початку жовтня вона була вже закрита, а на початку травня — ще закрита).
Поруч з хатою є руїни середньовічного монастиря.
Кілька порад з мого досвіду про певні шляхи.
Якщо будете спускатись вниз десь з околиць верху Суха Бела на Подлесок, і ваші ніженьки натруджені чи мокрі — не ідіть, як усі, за вказівниками (жовтим, потім червоним), а можете скористатись асфальтною доріжкою, яка йде другою стороною ущелини — зекономите часу і ноги будуть ціліші.
Зелений маршрут на/з Клашторіско — доволі крутий у нижній частині. Я ним раз спускався після пройдених 30км і мої болящі коліна в кінці дались чути і висловили своє фе. Якщо спускаєтесь звідти, і ніженьки натруджені — ідіть більш ходженим жовтим, який потім з’єднується з червоним. Червоний спочатку йде дорогою разом з роверовим шляхом, промаркованим буквою “С”, потім буде зрізати кожну петлю дороги. Усі ці зрізи — доволі стрімкі і у мокру погоду вельми слизькі, тому майже ніколи ними не ходжу, йду роверовим. Тільки майте на увазі, що роверисти часто несуться вниз на пристойній швидкості і треба на них зважати 🙂
Жовтий маршрут з/на Клашторіско від Горнаду теж малоприємний для проходження через крутизну і слизьке каміння, і навіть унизу пробитий ланцюгом. У травні цього року він був перекритий для якихось земляних робіт 🙂
Взагалі, відстані тут невеликі, але не думайте, що нема можливості ушататись по повній програмі — я один раз пройшов неповних три ущелини і в результаті намотав овер 35км з перепадом під 2км 🙂
Це кажу до того, що за день можна спокійно проходити по дві (а то й три) ущелини, побачивши і пролізши десяток-півтора водоспадів 🙂
Мовне питання
Кілька словацьких слів, які зустрічаються на знаках, і які бажано розуміти (хоча якщо у вас є карта, можна і обійтись):
smer — напрям
cesta — дорога
záver — кінець (переважно стосується каньйонів)
uzávreto — закрито
zastavka — зупинка
rázcestie, або скорочено rázc. — перехрестя (доріг, стежок)
lanovka — витяг
horáreň — гірський будиночок
chata — гірський притулок
Ще стосовно мов — більшість туристів у тих краях — поляки, тому завжди можна спробувати порозумітись польською, якщо ви її хоч трошки знаєте. З англійською можуть бути трабли 🙂
Старші словаки можуть знати пару слів російською, але не більше.
Гарних вам подорожей!
Якщо є питання — велкам у коменти.