“Трамвай за трамваєм, за трамваєм трамвай, А за тим трамваєм єще єден трамвай”, – співали колись у Львові. У той час, коли інші міста України ніколи не знали, що таке електричний трамвай, Львовом і до сьогодні продовжує вже не торохкотіти, а елегантно переміщатися цей романтичний вид транспорту.
І навіть надихає на створення нових, вже сучасних пісень – наприклад, таких як “Старенький трамвай”, яку виконує вокальна формація зі Львова “Пікардійська терція”. Ця пісня стала візиткою групи. Написав її на початку 1990-х років друг гурту Олександр Шевченко. Пісня присвячена одному з перших маршрутів на Високий Замок. До речі, під час святкування 15-річного ювілею (2007 р.) група дала прес-конференцію у… трамваї, який здійснював екскурсію історичним Львовом.
З чого ж розпочалася історія львівського електротранспорту?
Спочатку у Львові 3 травня 1880 року запустили кінний трамвай, який їздив зі швидкістю приблизно 6 кілометрів на годину. Його вагони темно-коричневого кольору з написом Tramwaj lwowski тягнули коні. Трамвай курсував від залізничного вокзалу двома маршрутами: по вулиці Городоцькій до казарм Фердинанда (біля теперішнього Муніципального театру), і в центр, до площі Митної.
Рейки в той час були зроблені з дерева, покриті бляхою. Коли трамвай на підйомі по Городоцькій був перевантажений, впрягали додаткових коней. Повністю рух кінного трамвая припинили 29 грудня 1908 року. Коней розпродали, а вагони переробили на причепні для електричного трамвая.
Цікаво, що від самого початку запуску у Львові трамвая існували так звані “зайці”. Ще коли був кінний трамвай, поліція їх відловлювала і змушувала цілий день відпрацьовувати на січкарні, заготовляючи для коней їжу. Актуальною ця проблема залишається дотепер. У вересні 2008 року ліквідували посаду кондуктора, збільшивши кількість контролерів.
У 1893 році Львівський маґістрат оголосив тендер на будівництво ліній електричного трамвая та електростанції потужністю 400 кінських сил, бо кінний трамвай уже не відповідав потребам перевезення тогочасного міста. Тендер виграла віденська фірма “Сіменс&Гальське”, яка мала обов’язки після двох років експлуатації на вимогу міської ради, якщо така буде, продати трамвай місту. Бюджет проекту становив 880 тис. крон.
Відкриття електричного трамвая приурочили до Крайової виставки 1894 року, яку планував відвідати сам цісар Франц Йосиф і якого Львівський маґістрат надумав здивувати. Місто викупило мережу електричного трамвая і електростанцію за 1 млн 680 тис. крон лише 1896-го.
Перший рейс
“Пробна їзда електричного трамвая у Львові відбулася вночі між 1 і 2 годинами двома вагонами, що мали також електричне освітлення. Їзда була дуже ефективна, бо з-під коліс і на дробі добувалися снопи електричного світла … Пізньої нічної пори зібралося велике число цікавих… “
Львівська газета “Діло”,
15 травня 1894 року
Отже, 31 травня 1894 року львівський трамвай вирушив у перший свій рейс. Він був другий в Австро-Угорщині і п’ятий в Європі. Навіть у Відні і Лондоні трамваї були запущені пізніше. Розповідають, що за першим трамваєм ішли тисячі людей протягом усього маршруту. Навіть поліція не могла дати раду людському натовпу. Для львів’ян було дивно, що трамвай їде сам- без коней і без пари. Нові види транспорту докорінно змінили вигляд міст. Сучасній людині складно уявити, як з останніх зникали звалища соломи і запах гною.
Одна лінія пролягала від залізничного вокзалу по вулиці Степана Бандери через проспект Свободи до Стрийського парку, друга – з’єднувала центр міста з Личаківським кладовищем. Ця лінія, довжиною 5,3 км, стала основною.
По лінії курсувало 11 вагонів фірми “Сименс і Гальске”. Розповідають, що візники, які мешкали на Личаківській вороже зустріли трамвай, оскільки боялися конкуренції. Вони закидали вагони яйцями і гнилими помідорами. Та прогрес вже було не зупинити.
Спочатку львівські трамваї не мали маршрутних номерів. З 1908 р. по 1923 р. у Львові діяла унікальна система позначення маршрутів – комбінованими літерами. Оскільки в той час усі назви в місті були польськими, то в позначенні маршрутів використовувалися букви польського алфавіту. Кожен маршрут позначався, за рідкісним винятком, двома літерами, що відповідали першим буквам у найменуванні кінцевих зупинок, що дозволяло пасажирам визначати куди їхати за позначенням ключових станцій. Головний вокзал (двірець) мав позначення D (пол. Dworzec glówny — Головний вокзал), Гетьманські вали (сучасний проспект Свободи) — H (пол. Hetmańska — Гетьманська), Личаків — Ł (Łyczaków — Личаків) і так далі.
У період вторгнення у Львів російських військ (1914 р.) трамвай продовжував свою роботу. Навіть був виданий путівник російською мовою “Як користуватися трамваєм”. Вартість проїзду тоді коштувала: у 1-му класі 6 копійок, у 2-му- з копійки. Трамваї мали кабіну з двох сторін, і водієві було достатньо перейти з кермом і поїхати в інший бік.
З 1923 р. почався поступовий перехід на цифрову систему позначення маршрутів. У грудні 1925 р. усі маршрути з літерними позначеннями отримали цифрові індекси, зокрема ŁD став № 1. Трамвай № 1 – і нині є одним із головних маршрутів львівського трамваю. Він їздить від Головного залізничного вокзалу до центру Львова.
На той час довжина трамвайних ліній становила 8,3 км, ширина колій – 1000 мм, натомість в інших містах будували колії шириною 1445 мм. Таку вузькоколійку створили, зважаючи на те, що вулиці міста були дуже вузькими. Аналогічні колії є ще лише у трьох містах світу – Вінниці, Житомирі та П’ятигорську (Кавказ).
У передвоєнний час
За Польщі трамваєм користувалися всі: школярі, студенти, робітники, вчителі, юристи, лікарі. Проїзд коштував 20 грошів, а пільговий- половину вартості. Але квитків не було: у вагоні сидів кондуктор і наглядав, щоб пасажири кидали гроші у металеву скриню.
Перед першою світовою війною у місті було вже 7 трамвайних маршрутів, а також діяла сезонна “виставочна” лінія у Стрийскому парку.
За словами екскурсовода Олександра Арістархова, у 30-х роках XX століття газета «Діло» написала, що у Сан-Франциско у трамваях поставили автомати з морозивом. Львів’янам це сподобалося, вони вимагали таких автоматів. Поки влада утрясала це питання, настала осінь, і бажання морозива пропало.
У деяких трамваях, що їздили від вокзалу, у салоні розміщували поштові скриньки. Таким чином у центрі міста у трамваї можна було кинути листа, а коли трамвай під’їжджав до вокзалу, поштова служба виймала листи і відправляла за призначенням.
У польський період (1922 – 1923 рр.) рух у Львові, як і в усій Польщі, став правостороннім. Окрім того, зважаючи на загальну стандартизацію у республіці, номери маршрутів позначали цифрами.
Станом на 1 жовтня 1939 р. трамвайне господарство мало вже 65,6 км одиночного шляху, 10 маршрутів, дві тягові підстанції загальною потужністю 6540 кВт, два трамвайних депо, вагоноремонтні майстерні.
У період німецької окупації львівський трамвай традиційно працював. Проте на деяких маршрутах курсували вагони з написом “Тільки для німців” і хто випадково потрапляв у “не свій вагон”, міг отримати кулю. А в інших вагонах були створені окремі місця для німців, відмежовані ланцюгом.
Повоєнний розвиток електротранспорту
У 1949 р. почали робити їхню модернізацію старих вагонів. Дерев’яні площадки було перероблено на металеві, влаштовано двері з пневматичним приводом, а відкриті площадки було зашито. У 1952 р. у місті було вже 10 таких вагонів. Після ремонтних робіт і реконструкції трамваїв верхні частини вагонів пофарбували у жовтий, а нижні – у темно-блакитний кольори.
На початку 60-х років минулого сторіччя, у зв’язку з пуском у Львові тролейбуса, а також, у зв’язку з загальними антитрамвайними тенденціями в країні, почалося скорочення трамвайної мережі. У 70-х – 90-х роках у Львові діяла мінімальна кількість маршрутів за усю історію трамваю, усього 6.
У 1965-1970 роках працівник “Львівелектротрансу” Іван Петришин розробив спеціальний апарат для продажу талонів, який ще й досі працює тут. Апарат працював на електроенергії. У спеціальний отвір треба було опустити 15 копійок, і лише тоді прилад видавав талон. З іншого віконечка копійки випадали, якщо грошей було недостатньо.
Винахід використовували на території всієї України, для серійного виробництва у Києві спеціально створили завод. Апарат був показовим взірцем політики раціоналізаторства. На жаль, адаптувати апарат до сучасних умов неможливо, оскільки металеві сплави радянських копійок і наших монет суттєво відрізняються.
У 1971 році було введено талонну систему оплати за проїзд.
В 80-і роки здійснювалося проектування лінії швидкісного трамваю як з наземними ділянками, так і з підземними, однак побудовано було лише наземну ділянку на вул. Княгині Ольги.
Старші працівники “Львівелектротрансу” розповідають, що колись працювати водієм трамвая було вельми престижно. Спершу треба було відпрацювати деякий час робітником на залізниці, потім – у депо, у відділі технічного обслуговування колій і лише потім претендувати на посаду водія трамвая. Причому взимку вагони не опалювали, водіям видавали бурки і бушлати. А до 30-х років ХХ ст. водії трамваїв взагалі керували машинами стоячи, за що їх шанобливо називали вагоноводами.
Львівський трамвай по-своєму “підготувався” до Чемпіонату ЄВРО 2012 і став єдиним таким проектом у приймаючих містах.
Бренд міста Лева
Наразі у Львові діє 10 маршрутів трамваю. Львівський трамвай залишається вузькоколійним, ширина його колії – 1000 мм. Експлуатуються вагони 2-х типів: КТ-4SU, КТ-4D. Загалом на трамвайних маршрутах щодня працює 62 одиниці транспорту.
Зараз трамвайний парк Львова налічує 183 трамваї, загальна протяжність колії – 73,503 км. Вартість проїзду, незалежно від відстані, становить 1,50 грн. (загальна) та 0,75 грн. (для учнів і студентів).
Куплений квиток потрібно обов’язково прокомпостувати – покласти квиток у один з компостерів, що висять на стінах, та пробити його. Тільки прокомпостований квиток дає підставу для легального проїзду у трамваях – збергігайте його до кінця своєї подорожі, бо львівські контролери досить суворі.
Віднедавна у Львові з’явився новий трамвайний маршрут. Трамвай №10 їздить з інтервалом менше 15 хвилин і з’єднує залізничний вокзал із вул. Пасічною, через вул. Дорошенка, пл. Митну, вул. Личаківську. Маршрут №10 особливо популярний серед молоді тим, що у вагонах діє послуга безкоштовного Інтернету. У чотирьох вагонах цього маршруту встановили мережу Wi-Fi.
Трамваї робитимуть… у Львові!
А вже у квітні 2013 року у Львові очікується презентація взірця сучасного низькопідлогового трамваю місцевого виробництва. Роботи виконує львівське підприємство – «Електрон», яке в перспективі виготовлятиме найдешевші в Європі вагони за унікальною технологією.
Трамвай буде обладнаний сучасною електронною технікою, хорошими меблями, кондиціонером, гучномовцями, обігрівачами. Транспорт буде комфортний як для дітей, так і для осіб похилого віку, для людей з вадами здоров’я.
Львівський трамвай продовжував їздити Львовом, незважаючи на всі політичні та воєнні катаклізми першої половини ХХ сторіччя, а сьогодні перетворився на один із культурних брендів столиці Галичини.
Нині на різних художніх фотографіях можна побачити трамвайні колії, що зникають у перспективі брукованих вулиць, що символізує старовину міста із антикварним шармом львівського трамвая. Трамвай “зрісся” з історією міста, яка творилася за вікнами трамвайного вагону.
Львів’яни переконані – допоки існуватиме місто Лева – їздитиме його вузенькими вуличками романтичний львівський трамвай!
Сайт “Львівський електротранспорт“.
Трамвайне депо на вул. Городоцькій.
* У пості використано матеріали з сайтів: daily, wikipedia, ratusha, tyzhden, zik, archive, lvivbest.
* Фото з сайтів: facebook, lvivretro, starozytnosti, wikipedia, lviv-online, chasipodii, galiciana, zaxid, electron, afishalviv, ia-prometei, art-xaoc та ін.
