Фотоматрас, Синяк, 5-6 серпня

Довго думали куди йти, в фіналі зійшлися на Синяку, який задовольняв кільком обов”язковим фотоматрасним вимогам.
1. вкладався у мою мірку 10км в день (вклались у 9,8км)
2. є де заночувати на горі
3. не дуже далеко від останного джерела води (щоб недалеко тягнути)
4. ну і накінець – є види, більш-менш фотогенічні.

на треку

Стартанули з роздоріжжя на Ябруницю-Поляницю. В ресторані на роздоріжжі вже навчені брати гроші за паркінг – ще з дверей питають, чи машину поставити прийшли 🙂 Причому я там не так давно пару разів їв, то таких питань не ставили. Віталій каже, що то його шорти і футболка видають нашу безпонтовість, як потенційних клієнтів закладу. Даємо 20грн, перевзуваємось і стартуємо Хомяцьким хайвеєм.

2. фотолось знімає роботу дятлів

3. він же пробує робити класичну знимку пейзажу з коровою, але корови не в настрої, не даються

4. класичний технічний кадр Хом”яка

Набрали 8л води у струмку на підйомі на Синяк і поперли далі.

5. на камінцях, оглядаємось назад

Скачемо по камінцях, вже вечір, треба розчехляти штативи, а ми ще не дійшли. Жереп розпарився на сонці, аромат стоїть такий, що аж памороки забиває. Кидаємо рацухи про високогірну ароматерапію.

Не доходимо до вершка, падаємо на першій ж зручній галявинці в стороні від стежки, де є рівніша місцинка під намет з м”якою природною підстилкою.
Не знаю, чи це на ліпше, але принаймі кілька кадрів ми зробили увечері. Правда, Віталій до сих пір жаліє за незробленими вечірніми кадрами з Ґорґаном і Добошанкою. Нічого, наступного разу будемо ночувати далі. Хоча у нього і так непогано вийшло, я ж не пробував нічого робити з довгим шкелком.

6. горизонт не завалений

7. ставлю штатив

8. троха притєгнемо

9. трохи поміняємо ПП

10. ну от і все, ніч… не знаю, вертикальні кадри мені якось не так добре дивляться

Вертаємось до намета. Ніби недалеко відійшли, але знаходимо свою галявинку з третього разу. Не дарма Віталь казав забити точку на гпс-і 🙂 До речі, про гпс – во ізбєжаніє блуду на рівному місці, свій прилад я увімкнув тільки для того, щоб подивитись, коли буде схід сонця. До речі, дуже зручна фішка при фотоматрасінні.

Не обходиться без Оленчиного борщу, правда, лишаємо більшу половину на сніданок. Закарпатьський йде прекрасно (чи не перший раз, коли було чи не малувато). Лишаємо по ковточку на сніданок.

З долини піднімається туман, накриває гору. Намер матрасний, одношаровий, по стінках тече що ззовні, шо усередині. Кидаємо рупцаки по боках, самі стелимось посерединці, де менші калабані. Виникає рацуха про дренажні отвори у дні палатки, але боюсь, власник намету не оцінить ідею дірявити дно.

5:30, підйом. Як завше, треба було встати на 20хв раніше, але лягали пізнувато…. тому вже як є.

11. з боку сходу сонця картинка скучна, перебазовуємось з триногами на інший бік