Щасливо звершилися пошуки шестирічного хлопчика, який відійшов вбік від туристичної групи та загубився при підйомі на Говерлу. Поки схвильовані батьки обнімають знайденого сина, весь інтернет гуде – мовляв, навіщо відпустили дитину в гори. Чи справді гори – не для дітей? Віддаючи належне правилам безпеки у горах (а вони стосуються і дітей, і дорослих), спробуємо розвіяти новостворений стереотип, що дітям краще залишатися вдома.
Активний відпочинок в горах – доступний для всіх. Він зміцнює здоров’я, приносить естетичне задоволення, а якщо мандрувати цілою родиною – об’єднує дітей і батьків, гуртує сім’ю. За час існування компанії Karpaty Travel з 2015 року у наших подорожах разом з дорослими побувало чимало маленьких мандрівників. І тому ми з власного досвіду можемо стверджувати, що подбати про безпеку дітей у поході цілком реально.
Керівник відділу активного туризму туроператора Karpaty Travel Тарас Бандрівський:
«Діти залюбки ходять з нами у піші мандрівки! Та задля безпеки дітей до 14 років ми беремо у похід тільки у супроводі дорослих. З власного досвіду скажу – привчати до порядку і дисципліни дітей потрібно змалку. Щоб у горах одного слова дорослого було достатньо, аби дитина послухалася вказівки, не відбігала від групи, не бешкетувала. Саме під час мандрівки видно стиль виховання у родині. Вчіть своїх дітлахів безпечній поведінці – це стане в пригоді в горах, і у житті.
Порада одна, – бути свідомим, що в горах небезпеки інші, ніж в місті. В горах нема машин, але є річка зі стрімкою водою і глибокими ямами. Є рослини та гриби, яких не варто пробувати. Є отруйні змії, яких не потрібно рухати. Цього потрібно вчити дітей на практиці, а не теоретично на уроках життєдіяльності в школі. Теорія без практики – мертва».
Чому ж брати дітей у гори – це круто?
Взаємодія з природою
Дорослі люди вже міцно «вбудовані» у соціум, навантажені роботою та обов’язками. Для них похід в гори – це часто втеча від буденності. Діти ще достатньо гнучкі для активної взаємодії з природою, для них мандрівка – це зустріч з чарівним живим світом. Ставши дорослими, вони вже матимуть цінні враження і досвід, які стануть певною протидією віртуальній реальності, що затягує наших дітей все більше і більше.
Похід може стати практикою з біології та зоології. На природі з’являється нагода вивчити різні рослини, довідатися, які з них корисні, а які отруйні. Якщо пощастить, дитина познайомиться з птахами та лісовими звірятами у їхньому природному середовищі.
Іноді можна почути, що немає смислу разом з дитиною долати всі труднощі піших походів, адже дитина, коли виросте, все одно не пам’ятатиме усього побаченого. Так, можливо, побачене у поході не закарбується в її пам’яті статичною картинкою, та сильні відчуття збережуться на всі життя!
Дружба і взаємовиручка
У походах зазвичай створюється міні соціум, де не вийде «шлангувати», адже всі на виду і це мотивує до найкращої взаємодії. Саме у спільних походах перевіряються і гартуються найкращі людські якості – взаємовиручка, щедрість, вміння приймати спільні рішення на користь всієї групи.
Фізичний розвиток
Змалку у дітей варто поступово розвивати витривалість та швидкі реакції. Навички самообслуговування і самостійного виживання у диких умовах стануть гарною школою фізичного та психологічного загартування. Так, гори це ймовірність ризику, але він зменшується, якщо правильно підготуватися до випробувань.
Наприклад, промочив ноги – не біда! Є запасне взуття і шкарпетки (вміння потурбуватися про себе), знаєш, як розвести багаття і швидко зігрітися (швидкі дії в екстремальних ситуаціях). Робиш висновки, що річку варто було переходити в іншому місці та просити товариша про підстраховку (вміння подумати наперед, розвиток стратегічного мислення).
Лідерство
Йти стежкою вперед, чи повернути праворуч? А може, варто повернутися назад? Де влаштувати ночівлю? Як розпалити багаття, якщо дрова намочив дощ? У поході постійно доводиться приймати рішення у непевних ситуаціях. І від цих рішень залежатиме твоє самопочуття і навіть безпека! Саме в горах можна «прокачати» лідерські якості та навчитися відповідати за себе та інших.
Ви будете подивовані, наскільки швидко дитина привчиться не нити у поході, правильно поводити себе у колективі, опанує побутові та екстремальні навички. Натомість отримає психологічну стійкість, повертатиметься з мандрів з відчуттям переможця. А воно ой як знадобиться у міських «кам’яних джунглях»!
Досвід родинних походів
Мама п’ятьох дітей, львів’янка Марта Талан:
«З дітьми просто необхідно ходити в гори. Звісно, перед першою короткою мандрівкою варто провести невеличкий інструктаж, адже перебування посеред природи – це завжди пригода.
Гірські подорожі дають нашій родині неймовірні враження, віру у власні сили, відчуття пережитої пригоди, запалюють бажання і натхнення завжди долати життєві труднощі. З кожним разом з’являється все більше сил для підкорення гірських вершин, які неодмінно знаходять втілення у подоланні дитячих і підліткових щоденних випробувань.
Мандри тренують не тільки фізичну витривалість, а й дають дітям почуття взаємопідтримки, зміцнюють родинні емоційні зв’язки, скріплюють почуття відповідальності, особливо за молодших».
Отже, чи брати дітей у гори, звучить так само кумедно, як запитання, чи відпускати рибу у воду!
Дякуємо за фотографії Марті Талан і вітаємо з поповненням у дружній талановитій родині – тепер чотири хлопчики матимуть молодшу сестричку, яка теж з часом ходитиме у походи! 🙂