Фотограф із Києва Іван Чернічкін пожив у Карпатах з пастухами і переконався, що романтика їхнього ремесла значно перебільшена, – йдеться у фотопроекті на сторінці інтернет-журналу Bird In Flight.
Синє небо, зелена трава, чисте гірське повітря. У тіні столітньої смереки спить пастух, а навколо нього мирно пасуться овечки. І так щодня з травня і до жовтня. Не робота, а ідилія. Так уявляє собі побут карпатського чабана більшість жителів України. І лише одиниці здогадуються, що насправді це пекельна праця. Адже навіть у шахтарів нормований робочий день і два вихідних на тиждень.
Образ пастуха ідеалізовано в казках, піснях, в кіно і мультфільмах. Ну а можливість на півроку звалити з дому в гори від настирливої дружини, неслухняних дітей і злої тещі робить працю пастуха ідеальною для більшості чоловіків.
Цей міф правдивий тільки в тій його частині, що з дому звалити на півроку дійсно вдасться. Але всі ці шість місяців доведеться гарувати як проклятому, встаючи до сходу і лягаючи спати, коли сонце вже давно зайшло за горизонт.
До цього ще потрібно додати агресивне природне середовище, відсутність будь-яких побутових зручностей та матеріальну відповідальність за кожну корову, вівцю і коня. І бути пастухом вам вже не дуже захочеться, як не хочеться більшості карпатської молоді.
У долині Ґаджина за 200 вівцями, 60 коровами і 10 кіньми все літо доглядають шість чоловік. Володька – наймолодший з них, йому 23 роки, а Моряк або просто Дід – найстарший, йому 70 років. Ще трьом Іванам та Миколі близько сорока.
Майже всі вони займаються пастушеством більше 20 років. Але ніхто з них не хоче, щоб їхні діти стали пастухами.
За сезон шестеро харизматичних строгих чоловіків варять більше 10 тонн сиру, по 60 кілограмів на день. Звичайно ж, це всім відома карпатська бринза і менш відома вурда, так звана карпатська рикотта – варений сир із сироватки та овечого молока.
Крім сиру пастухи збирають чорницю, брусницю, гриби, ісландський мох і золотий корінь на високогір’ї. Збір і продаж ягід, сушених грибів і лікарських трав – додатковий заробіток для кожного з них. І в цьому питанні кожен сам за себе на відміну від варіння сиру та догляду за худобою.
Автор фотопроекту – Іван Чернічкін, 32 роки
Український фотограф, живе в Києві. Закінчив факультет художньої фотографії в Інституті кіно і телебачення при Університеті культури. З 2004 року працює фотожурналістом, публікувався в New York Times, Daily Telegraph, Frankfurter Allgemeine Zeitung, журналах Vogue, «Російський репортер», «Вогник», «Навколо світу».