Середньовічний Львів мав міцні укріплення — фортечні стіни, вали і рови, вежі, бастеї та барбакани (у різні періоди), 2 замки – Високий та Низький. У кінці XVIII ст., коли у Львові почала порядкувати автрійська влада, більшість цих споруд було розібрано. Що лишилося?
Continue reading “Фортифікації Львова – які були і що залишилося?”
Дім-корабель – це родзинка серед всіх архітектурних пам’яток Чернівців, яка розташована на перетині вулиць Головної та Шолом-Алейхема.
Continue reading “Будинок-корабель – унікальна споруда у Чернівцях”
«Вівці, мої вівці…» Коли полинути думками в Карпати, обов’язково уявляєш собі яскраво-зелену полонину, де мирно скубуть травичку кудлаті вівці. Популярний гуцульський музичний інструмент – трембіта – була єдиним засобом зв’язку чабана з селом: за трембітовими звуками люди дізнавалися про місце перебування ватага з отарою.
«Там верхами над громнями
вітри повівають,
Там чабани овець пасуть,
В сопілочку грають».
Містичний туризм стає популярнішим з кожним роком. Людей, які хочуть заглянути крізь шпарину потойбіччя, чи зустрітись віч-на-віч з давно померлою князівною, значно більше за тих, хто боїться прогулюватись будинками з привидами.
На Західній Україні особливо багато цікавих замків. І кожен з них має безліч історій. Бо бачили вони століття воєн, десятки династій, безліч інтриг, смертей і народжень.
Кажуть, кожен замок має своїх привидів. Ніби-то це душі, які зависли між світами мертвих і живих та не можуть знайти спокою ніде. Блукаючи коридорами та проникаючи крізь зачинені двері, напівпрозорими тінями та ледь чутними звуками вони лякають живих. Люди запевняють, що бачили їх, і часто у різні часи і місця описують одне і те ж. Чудово відчувають їхню енергію і тварини. Що це, містика? Можливо, та беззаперечним залишається те, що на землі є особливі місця і будівлі, де відбуваються дуже дивні речі. І найчастіше вони зв’язані зі смертю.
Навіть якщо ви не вірите в існування привидів, особливу енергетику місць, куди смерть приходила проханою гостею, або безжально мучила невинні душі, неможливо не відчути. Тут є щось особливе.
Золочівський замок дуже старий. На Галицькій землі, надійною охороною якої мав бути, замок стоїть ще з 1634 року. Та з приходом австрійських військ, перетворився на в’язницю. І вже відтоді почав вбирати у себе негатив приреченості, страждань і смертей людських.
Та ніколи не було і не буде у фортеці нічого гіршого і жорстокішого за те, що чинили там енкаведисти зі своїми полоненими. Закривавлені залізні столи і гаки, вмуровані у стіни люди… «Мордуючи вагітних жінок, радянські карателі розпорювали тим черева і напихали камінням» — розповідали місцеві сторожі. Замок фактично був перетворений на катівню. Важко уявити собі, скільки горя, сліз і мук бачили його стіни. На жаль, така енергетика не зникає ніколи.
Холодно і моторошно тут було завжди. Та з появою у замку дивного, незрозумілого походження каміння, яке привезли під час реставрації, містики ще прибавилось. На гірській породі проглядаються дивні незрозумілі символи. Дехто вважає їх картою, інші — зашифрованими таємними знаками. Кажуть, колись вони належали лицарському ордену тамплієрів. Так чи інакше, але від часу появи каменів у Золочівському замку стали помічати привид невідомого чоловіка. Цікаво, що всі, кому доводилось бачити його, описують темний довгий плащ, тростину в руці та капелюх на голові привида.
Золочівський замок — дуже красива і цінна архітектурна пам’ятка. Сюди приїжджає багато туристів та приходять на прогулянки місцеві закохані пари. Та, на жаль, споруда, на території якої було поховано тисячі жертв радянського режиму, мусить жити із своїми страшними таємницями. Тіла похованих пізніше було ексгумовано, та померлі у страшних муках не були поховані з ритуалом печатання гробу. За енергетикою місце залишається кладовищем мучеників.
«А в Уричі камінь, і ковані в нім
Покої, і брами, і льохи;
Чи велетнів се, чи розбійників дім,
Не знає ніхто анітрохи» (Іван Франко. 1884 р.)
Давно це було… В Українських Карпатах (Східних Бескидах), північніше теперішнього села Урич Сколівського району Львівської області, там, де нині нагромаджені велетенські скелі, височіла гордовита фортеця. Лунав тут час від часу грізний окрик «Тут стань!» Це звертався до проїжджих купців вартовий, наказуючи їм зупинитися і показати товар, що вони везли. Заплативши мито, мандрівники отримували тут захист та нічліг. Звідти й походить назва фортеці – Тустань. Фортеця Тустань — унікальна пам’ятка історії, археології, архітектури та природи, яка майже не має аналогів у Європі.
Continue reading “Тустанська фортеця – твердиня наших предків”
Маленькі єврейські містечка Західної України, з теплом описані письменником Шолом-Алейхемом, являли собою цілий пласт самобутньої єврейської культури. Кожне зі своїм укладом життя, пам’ятками архітектури, сакральними спорудами. Та найважливіше, звичайно, люди. Які у попередні століття, як і нині, страждали, любили, спілкувалися, жартували. Їх вже немає. Але залишився їхній дух: вулички, якими вони ходили, будівлі, де знаходили прихисток їхні багаточисельні сімейства, а часом, якщо пощастить, то збереглись і синагоги – як осередок культури і традицій, давній страж духовності єврейського народу.
Якщо схилитися над мапою України і з любов’ю читати такі гарні, колоритні назви її міст, містечок і сіл, то вражає милозвучність багатьох із них. Українські назви, що свідчать про давню історію і непросту долю цього краю, та людей, які тут мешкали і вплітали сторінки свого життя у літопис країни.
На Тернопіллі, на терасі глибокого каньону р. Стрипи, в оточенні високих пагорбів зручно вмостилося місто Бучач – одне з найоригінальніших міст області. Райцентр на півдні Тернопільщини, Бучач знаходиться приблизно в 111 км на захід від Кам‘янця-Подільського та в 72 км на південь від Тернополя.
Замки, як і люди мають свою долю. Щасливу чи нещасливу, а часом – заплутану, зі злетами і падіннями й вірою у майбутнє. Така доля судилася чинадіївському замку Сент-Міклош, що стоїть поблизу Мукачевого. І добре, що стоїть, адже міг би давно лежати в руїнах. Але історія, випадок і люди зберегли його для нас і дбають, щоб відновити історичний дух минувшини у потужних стінах.
Маємо знати своїх героїв – не тільки тих, хто з мечем у руках боронив рідні стіни, а й тих, хто сьогодні, незважаючи на перманентні кризи й негаразди зберігає для нащадків старовинний спадок. Замок Сент-Міклош у Чинадійово – пам’ятку історії та архітектури – успішно відроджує український підприємець, художник Йосип Бартош. Він першим в Україні 2001 року взяв у оренду замок-фортецю XV ст. і врятував її від руйнації. Та про це ми розповімо згодом, а спочатку разом погортаємо сторінки історії…
Меморіальні (від лат. тетоrіаlіs — пам’ятний) — музеї, присвячені важливим історичним подіям, видатним державним, політичним, громадським і військовим діячам, діячам науки, літературири і мистецтва. Переважно меморіальні музеї створюються в квартирах, будинках і садибах, де мешкала й працювала людина, в пам’ять якої створено музей. Тут експонуються особисті речі, автографи, рукописи, книги, образотворчі матеріали, фотографії тощо.
В інтернет-каталозі Карпати.info ми зібрали багато інформації про меморіальні музеї нашого краю. Пропонуємо вашій увазі підбірку з 10 найцікавіших меморіальних музеїв Західної України.
Музей Івана Вагилевича
Музей відкрито 1995 р. на батьківщині видатного письменника, етнографа і просвітителя, члена “Руської трійці”, яка 1837 р. видала альманах “Русалка Дністрова”. Експозиція музею розташована у будинку, який колись належав родині письменника. У п’яти кімнатах розміщено більше тисячі експонатів. Це в основному друковані видання, документальні матеріали, які передала музеєві Львівська наукова бібліотека імені В. Стефаника.
Continue reading “Топ-10 найцікавіших меморіальних музеїв Західної України”
Невелике затишне містечко на заході України – Івано-Франківськ, «столиця» краю мольфарів (гуцульських чаклунів) розташований на південному заході України на відстані 150—300 км від кордонів Польщі, Румунії, Угорщини, Словаччини. Через це місто зручно дістатися до таких відомих визначних пам’яток Карпат, як скелі Довбуша або Яремче. Також багато хто використовує Івано-Франківськ як відправний пункт для поїздок на гірськолижний курорт Буковель. Але і в саме місто заслуговує на те, щоб тут зупинитися, принаймні на день, оскільки тут є на що подивитися. Та на початку – трохи відомостей з історії міста, яке наші предки називали Станіславів.
Великий герб Івано-Франківська
Continue reading “Івано-Франківськ — східні «ворота» Карпат”
