Туризм в Україні і, зокрема, на Львівщині – це галузь, що швидко розвивається, працює на позитивний імідж країни у світі та приносить непогані прибутки. І, як і будь-яка інша галузь економіки, потребує, так би мовити, “свіжої крові” – тобто, нових ідей та молодих людей, здатних мислити нестандартно й в майбутньому розвинути туристичний потенціал нашої країни, враховуючи світовий досвід. Нещодавно журналіст Львівського радіо Аліна Литвинова познайомила слухачів з людьми, які працюють на привабливий туристичний імідж Західної України. До вашої уваги – запис радіоінтерв’ю. На запитання відповідали фахівці з туризму – директор туристичного інтернет-каталогу karpaty.info Ганна Сидоренко та фотограф-мандрівник Назар Антонишин.
ЧОМУ ГОРИ?
– Маємо в Україні великі рекреаційні можливості. Зокрема Західна Україна може запропонувати відпочинок у горах. Чому саме гори, чим корисний гірський відпочинок?
Г.Сидоренко: Найголовніше – цей відпочинок дуже корисний для здоровя, особливо нам, мешканцям міста, корисно виїхати на природу, подихати свіжим повітрям, змінити свій спосіб харчування, порухатися і так би мовити, змінити «декорації». Звичайно, цей відпочинок доступний для будь-якої кишені, він може бути дешевим, цікавим, патріотичним – адже відпочиваємо за принципом “свій до свого по своє”. Тобто, не виїжджаємо з країни, відпочиваємо в українців, податки платимо в Україні.
– Чи українці вже переорієнтувалися з відпочинку в Криму на Карпати? З чого це помітно?
Г.Сидоренко: Для нас це було помітно в першу чергу з відвідуваності сайту. Всього в нас минулого року було 2,700 млн. відвідувачів на сайті, більша частина з них була влітку. Взагалі ми, як правило, прогнозуємо наперед, якою має бути відвідуваність виходячи з попереднього сезону. То в 2014 році ця відвідуваність була вдвічі більшою, ніж ми очікували.
– А чим все-таки гори кращі, ніж море?
Г.Сидоренко: Для мене насамперед тим, що там все ж таки можна усамітнитися, тобто, завжди можна знайти куточок, де тебе ніхто не чіпатиме, не буде шумних сусідів і подібних неприємних речей. Крім того, в Карпатах майже немає величезних баз, а відповідно немає натовпу, немає черг і тому можна справді відпочити. Ну і екологія набагато краща – в Карпатах немає таких підприємств, як біля моря.
Н.Антонишин: І нам, як львів’янам, дві години електричкою – і ти в горах! До моря так не доїдеш.
КАРПАТСЬКА АВТЕНТИКА
– Чи користується популярністю так званий агротуризм чи сільський туризм – з автентикою, майстер-класами з народних ремесел? Він приносить прибуток селянам?
Г.Сидоренко: Я думаю, що так. І щороку таких пропозицій стає все більше, тому що турист стає вибагливішим, він хоче не просто приїхати їсти-спати і пасивно відпочивати, він хоче побачити щось цікаве, познайомитися з місцевими традиціями, щось нове для себе отримати насамперед.
– Нещодавно ви навіть брали участь у проекті «Територія можливостей» в Тустані, проводили майстер-класи для власників садиб. Що там відбувалося?
Г.Сидоренко: Ми, зокрема, розповідали про законодавчу базу – як можна започаткувати такий вид бізнесу. що для цього потрібно матеріально, навіть як психологічно до цього підготуватися, які ресурси для цього необхідні. І, насамперед, доводили думку до мешканців цього села, що насправді нічого складного в цьому немає, просто маючи декілька вільних приміщень і бажання, можна вже приймати туристів і мати з цього дохід.
– Звісно, що молодь не задовольняє, так би мовити, «лежання на матрацах». Чи є зараз можливості для занять спортом, організовуються походи в гори, розробляються туристичні маршрути?
Н.Антонишин: В принципі, зараз в Карпатах в будь-яке село заїдеш і будь-який місцевий мешканець покаже, на яку гору краще зайти, де краще заночувати, де поїсти. Так що проблем нині з тим немає. Що стосується активного відпочинку – багато власників приватних садиб чи готелів розширюють свою інфраструктуру. Один із власників сказав, що якщо раніше люди приїжджали переночувати і покататися, а зараз йому цікаво, щоб вони приїхали не суто переночувати, а чимось їх зацікавити, щоб наступного разу в них було бажання знову до нього повернутися.
– Чи розширюється перелік додаткових послуг, які надають у готелях і садибах? Є серед них якісь ноу-гау?
Г.Сидоренко: Постійно. Є майстер-класи з народних ремесел, є пропозиції різних прогулянок в гори, піших, кінних. Зараз взимку дуже актуальне катання на санях. Це може поєднуватися із приготуванням якихось цікавих страв на свіжому повітрі. Тобто, на кожен сезон є якісь свої цікавинки. Дуже багато тримають тварин при готелях як розвагу для туристів. Наприклад, декоративні крілики, коні, поні.
Досить часто надаються послуги няні. Є в готелях і садибах ігрові кімнати спеціально для дітей, дитячі майданчики. Влітку багато готелів будуть пропонувати табори, іноді навіть з вивченням іноземних мов для дітей. Це вже діти будуть навіть без батьків приїжджати – школярі звичайно.
Багато готелів і садиб приймають з домашніми тваринами, єдине, що вони просять це обумовити наперед телефоном, буває просто немає умов для того, щоб, наприклад велику собаку привезти. Але багато хто не проти, є багато готелів і садиб, власники яких самі мають тварин і вони ставляться до них з розумінням і не проти того, щоб до них інші приїжджали з тваринами.
КЛІЄНТ ЗАВЖДИ ПРАВИЙ?
– Раніше часто можна було почути нарікання туристів, особливо тих, хто вже оцінив закордонний сервіс, на низькі стандарти української туристики, на хамство і недоглянуті готелі, брудні кнайпи. Ситуація на туристичному ринку змінюється на краще?
Г.Сидоренко: Ситуація змінюється, тому що це ринок, і він просто видавлює тих, хто не вміє надавати послуги. Тобто до них просто не будуть більше приїжджати, вони втрачають клієнтів. А туристи в свою чергу теж могли би внести свою лепту: не йти на конфлікти, а спокійно вирішувати ті чи інші проблеми. Тому що, якщо вам не додали рушник в номер, є два варіанти. Або ви приходите і кажете так сталося, чогось бракує. А можна прибігти з криком, зі скандалом: я заплатив вам гроші, як ви посміли і т.д. звичайно, ситуації будуть зовсім інші і матимуть зовсім різний результат.
– Відомий вислів, що клієнт завжди правий. А все-таки, наскільки виховані українські туристи?
Г.Сидоренко: Це така трошки «хвора» тема в Карпатах. Тому що іноді клієнти справді невиховані. Власне з вирішенням конфліктів проблема завжди. Тобто, з мухи слона роблять всі дуже швидко – як одна сторона, так і друга. Нам іноді навіть доводиться вирішувати різні конфлікти, тому що до нас звертаються туристи зі скаргами на послуги, відповідно ми зв’язуємося з тими, хто ці послуги надав. У них своя точка зору і часом навіть не зрозуміло, хто з них правий, а хто неправий в цій ситуації. Тобто, я вважаю, що дуже часто обидві сторони неправі.
– А іноземців цікавлять Українські Карпати?
Г.Сидоренко: Це дуже мало зустрічається, але є такі готелі, які готові зустрічати іноземців, в свою чергу, іноземців дуже цікавлять Карпати. Єдине, що ситуація в країні трошки змінила це в гірший бік, багато хто не розуміє, що країна дуже велика, конфлікт далеко звідси, він локальний і ніяк не впливає на ситуацію в Карпатах. І тим не менше, надивившись своїх новин, вони не хочуть сюди їхати. Деяка частина, а особливо, наприклад, мешканці Ізраїлю, їдуть сюди із задоволенням і на запитання, чи вони боялися, вони кажуть, в нас війна завжди триває, тому нам це не так страшно. І, відповідно, пропозиція для іноземців є. що їх найбільше цікавить в Карпатах – це така свого роду екзотика, те, що у нас майже скрізь можна вільно пересуватися. Наприклад, в сусідній Словаччині і Польщі це не так, там маршрути чітко визначені, з яких не можна сходити, можна штраф отримати і так далі. У нас же, звичайно, теж є заповідні зони, але їх набагато менше і набагато менш суворі правила. Тобто можна ледь не в будь-якій зоні розкласти намет, в хащі залізти – таке собі єднання з природою. І це їх дуже сильно приваблює, бо в Європі таких місць майже не лишилося.
Ще одна перевага – це наші лікувальні курорти: Моршин, Трускавець, Східниця, на Закарпатті є дуже відомі курорти. Іноземці часто кажуть, що в нас це взагалі “копійки” коштує, тобто, в них такі речі дуже дорогі. Окрім водички, ще озокерит є, який лікує різні захворювання.
КОЛИ САМОТНІСТЬ ТІШИТЬ
– Ви популяризуєте маловідомі куточки Карпат. А такі ще є?
Г.Сидоренко: Є, і багато – на Львівщині, на Франківщині, на Закарпатті. Тобто, можемо порадити дуже багато, у нас на сайті багато такої інформації, скажімо, села, де є тільки один готель і там можна усамітнитися абсолютно без проблем, особливо в міжсезоння, коли туристів в Карпатах мало, можна бути одним-єдиним гостем цього готелю.
Н.Антонишин: Є готелі, довкола яких в окрузі на відстані 20 км немає ні села, ні людей – нічого! Наприклад, готель «Ковчег» – є такий на Чернівеччині. Це перевал Шурдин, до речі, найвищий автомобільний. Там повна глушина.
– Коли говоримо про карпатські курорти, одразу згадуємо Буковель, Драгобрат. Чи є в Карпатах маловідомі курорти, можливо, не такі «розкручені», але із затишною атмосферою?
Г.Сидоренко: На Львівщині я би виділила Орявчик на Сколівщині, ще є село Орів, там є всього один готель – він теж дуже гарний і знаходиться на віддалі від цивілізації. На Франківщині така пропозиція значно більша – наприклад, село Осмолода. На жаль, витягів гірських там немає, але там дуже гарні краєвиди, є де прогулятися в гори, є люди, які можуть зводити в гори. Є на Закарпатті дуже багато таких курортиків маленьких. Найглухіший, найвіддаленіший від нас це напевно Усть-Чорна в Тячівському районі. Там є витяг, можна покататися на лижах, але важко добиратися.
– Туристи дуже нарікають на якість наших доріг… Чи покращується добирання?
Н.Антонишин: То болюча тема. Напевно, завжди була і буде. Їхати можна. Електричкою краще, довше. Але переважно в якихось таких віддалених селах дорога не асфальтована набагато краща, ніж траса Львів-Франківськ (особливо після зими).
Г.Сидоренко: Ну а я кажу, що чим гірша дорога, то тим більше шансів усамітнитися.
Взагалі, якщо ми хочемо покращення стану доріг, потрібно писати скарги в Автодор, звертатися за юридичними послугами, можна навіть подавати в суд. Якщо буде багато прецедентів, я вважаю, буде щось змінюватися в кращий бік.
– Тобто виявляти громадянську активність.
Г.Сидоренко: Так. За кордоном люди, в яких ламається машина через стан дороги, подають у суд, відсуджують гроші, відшкодування на те, що сталося.
«БЕЗКОШТОВНІ» КАРПАТИ
– Запитання «на засипку»: що можна зробити в Карпатах безкоштовно?
Г.Сидоренко: Безкоштовно можна насамперед ходити в гори. Тобто, така подорож може бути абсолютно безкоштовною, окрім доїзду до місця старту, продукти можна взяти з собою. Нічого не купувати і взагалі нікому ні за що не платити. Походи – це, напевно, такий найпоширеніший вид відпочинку в Карпатах, причому з давніх-давен. Традиції ці мають вже понад сто років. Починати це робити, я би порадила влітку. Хоча зараз теж, якщо вже є досвід, або вирушити в компанії з досвідченими мандрівниками, які знають, як потрібно, що потрібно, куди потрібно йти. Це основний вид відпочинку, але є безліч інших можливостей. Це можуть бути різні види спорту, катання на лижах, сноубордах, є навіть дуже багато можливостей для сноутюбінгу – це такі санки новітні круглі. Є ковзанки, і можна на ковзанах не тільки у Львові на площі Ринок, а й в горах покататися. Є спортзали, спортивні майданчики і так далі. Фестивалі різноманітні.
Карпати тим добрі, що дають можливість для всіх. Хто хоче цивілізованого відпочинку – він їде собі в готель. Хто не хоче – знаходить собі місце і можливості отримати відпочинок без цього.
– Наскільки сьогодні відпочинок в Карпатах «по кишені» українцям?
Г.Сидоренко: Що стосується витягів, то ціни починаються з 15-20 гривень за один витяг. Чим більше можливостей, тим вища ціна зазвичай. На Львівщині у нас недорогі витяги, а щодо проживання, то ціна починається від 100 грн. взимку, тому що дуже великі затрати на опалення йдуть (в Карпатах немає газу, на відміну від Львова).
– Чи надають власники готелів і садиб пільги певним категоріям клієнтів?
Г.Сидоренко: Дуже багато йдуть назустріч і дають для дітей знижки, в деяких готелях і садибах діток до 5-7 років навіть безкоштовно приймають. І так само, якщо їде компанія – а молодь у нас зазвичай їздить компаніями, то так само можна торгуватися і робити відпочинок ще дешевшим.
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
– Наскільки стрімко розвиваються карпатські курорти, зокрема з можливістю зимового відпочинку?
Г.Сидоренко: Тут скоріше можна Буковель виділити. Гадаю, що він багато розповідей не потребує, бо всі про нього чули. Але і якісь менші курорти – вони всі активно розвиваються, єдина проблема в тому, що Буковель має одного власника, який активно інвестує, а інші курорти мають різних власників, які на свій розсуд (хто як може і вміє) займаються їхнім розвитком.
– Відкриваються нові витяги?
Г.Сидоренко: За останній рік нових майже не зявилося – тільки на Драгобраті, але, на щастя, відновили роботу старі, які наприклад 2-3 роки не працювали. На Рахівщині. В селі Шешори на Івано-Франківщині.
Н.Антонишин: І також модернізуються. Наприклад у Славському на горі Погар там був бугель, а буквально 2 роки тому поставили «кріселку» і снігова гармата є. Тобто там, коли в Славському снігу немає, запускають гармату (головне, щоб був мороз) і в принципі, можна кататися.
– Що очікують туристи від відпочинку у горах? Їхні вимоги зростають?
Г.Сидоренко: Так звичайно. Але ці вимоги переважно не до рівня сервісу зростають, а швидше до пропозиції, тобто щоб було більше різних розваг, різних видів відпочинку, як я вже казала, можливостей для спорту. В продовження цієї теми – зявився ще й рафтинг – сплавляння гірською річкою, походи на лижах, скі-тури так звані. З моєї точки зору, пропозиція встигає за попитом.
– Що допомагає, а що заважає розвиткові карпатської туристики?
Г.Сидоренко: Допомагає, напевно, те, що люди не хочуть зупинятися на одному місці, хочуть кудись рухатися. Це стосується як і туристів, які їдуть і хочуть побачити щось нове, так і ті, хто пропонують послуги, намагаються розвиватися. Ну а заважає, як правило, на жаль, наша рідна держава – тими ж дорогами, які вона не здатна зробити, постійними проблемами з контролюючими органами тощо. Я гадаю, всі про це знають.
– Чи великий потенціал у наших Карпат?
Н.Антонишин: Я вважаю, що дуже великий. Безліч мальовничих місць – як на Львівщині, так і на Івано-Франківщині й навіть Чернівеччині. Так що вибір величезний. Головне – час, бажання і гроші. На Закарпатті на ту саму гору Гимба чи Високий Верх піднятися – увесь край видно, як на долоні. Особисто я мрію наступного року піти на масив Мармароси, це, до речі, на кордоні з Румунією. Дуже гарні там гори.
ПРОЕКТ KARPATY.INFO
– Свого часу – 10 років тому – ви разом з чоловіком Назаром придумали і започаткували проект туристично-інформаційного інтернет-каталогу karpaty.info. І головною метою ставили не заробляння грошей, а насамперед, розвиток карпатської туристики. Наскільки вам це вдалося?
Г.Сидоренко: Гадаю, що так. Я знаю дуже багато садиб, готелів, які на наших очах розвивалися і я думаю, що ми великою мірою допомогли їм отримати перших і не тільки перших туристів. Відповідно, туристи привезли їм кошти, за рахунок яких вони могли надалі розвиватися. Крім того, ми дуже часто допомагаємо якимось порадами, невеликим консалтингом: як покращити свої послуги, що зробити в садибі, наприклад, краще. Така наша роль.
– Команда karpaty.info любить подорожувати?
Г.Сидоренко: Дуже. Єдине, що ми постійно подорожуємо по роботі, тому на відпочинок іноді навіть часу не вистачає. Але часом ми робимо такі корпоративні виїзди – тобто наша команда збирається і десь подорожує. От на весну у нас запланований похід в гори.
– Що ви робите для людей безкоштовно, за власною ініціативою?
Г.Сидоренко: У нас є так звані соціальні проекти, іноді ми проводимо семінари, майстер-класи щодо відпочинку, переважно в Карпатах. Ми розповідаємо ще більше про Карпати. Є в нас захід, який присвячений походам в гори. Тобто можна отримати ще більше інформації особисто від нас. Ми популяризуємо музеї та інші об’єкти культури.
– Наша радіопрограма називається “ЧАС ЖИТИ”. А яке гасло команди Карпати.інфо?
Г.Сидоренко: Час мандрувати в гори!
До теми: Туризм в Україні – дуже злий пост.