Замки, як і люди мають свою долю. Щасливу чи нещасливу, а часом – заплутану, зі злетами і падіннями й вірою у майбутнє. Така доля судилася чинадіївському замку Сент-Міклош, що стоїть поблизу Мукачевого. І добре, що стоїть, адже міг би давно лежати в руїнах. Але історія, випадок і люди зберегли його для нас і дбають, щоб відновити історичний дух минувшини у потужних стінах.
Маємо знати своїх героїв – не тільки тих, хто з мечем у руках боронив рідні стіни, а й тих, хто сьогодні, незважаючи на перманентні кризи й негаразди зберігає для нащадків старовинний спадок. Замок Сент-Міклош у Чинадійово – пам’ятку історії та архітектури – успішно відроджує український підприємець, художник Йосип Бартош. Він першим в Україні 2001 року взяв у оренду замок-фортецю XV ст. і врятував її від руйнації. Та про це ми розповімо згодом, а спочатку разом погортаємо сторінки історії…
ІСТОРІЯ ЗАМКУ
Під назвою „Сент-Міклош” поселення вперше згадується у 1214 році, і так воно зватиметься аж до 1944 року, хоча паралельно існуватиме і слов’янська назва – Чинадієво (за однією з версій, через те, що тут у давні часи „чинили дію”, тобто суд та розправу). На межі 14-15 століть бароном Перені тут зводиться родинний замок, який потім зазнаватиме численних перебудов, набувши в остаточному варіанті рис романських оборонних споруд. У двоповерховій будівлі розмістились шість кімнат та зала на першому поверсі та стільки ж кімнат – на другому. Як і личить замку, він мав підземний хід до церкви, що неподалік (цей хід давно засипаний). З одного боку споруду захищала річка Латориця, з інших, у різний час, загорожі з загострених стовпів, рви, земляні вали. Для ведення боїв були призначені дві башти та десятки бійниць у стінах замку.
Приблизно з 1705 по 1710 тут бував Ференц Ракоці II – лідер угорського визвольного руху. На той час це був справжній оборонний замок з двома вежами, безліччю бійниць і метровими зовнішніми стінами, навколо оточували вали та рови. У XVIII столітті австрійський імператор подарував всі землі в окрузі графу Шенборну, так замок втратив своє оборонне значення і незабаром біля замку був влаштований чудовий парк (зараз від дерев не залишилося навіть пеньків).
ІСТОРІЯ КОХАННЯ
Замок Сент-Міклош залишився у пам’яті поколінь завдяки історії кохання, що пережила віки. Кохання чарівної княгині до молодого короля куруців стало головною подією, за якою пильно спостерігала уся західноєвропейська знать.
Повноправною господинею замку Сент-Міклош княгиня-хорватка Олена Зріні (на угорський манер її ім’я звучить як “Ілона”) стала на початку 1669-го після смерті чоловіка Франца I Ракоци.
Тоді 30-річна Ілона була єдиною в Європі жінкою-губернатором (керувала всією Шарошпотокською замкової областю). Крім того, вся Європа чула про неймовірну красу княгині та її освіченість: вона володіла 15 мовами, писала вірші і сонети, прекрасно орієнтувалася у математиці та юриспруденції, балістиці, фортифікації і військовій справі.
Ілона Зріні
Саме тут 8 січня 1682 відбулася зустріч Ілони Зріні з повстанцем проти австрійського панування над угорцями графом Імре Текелі.
Зустріч планувалася як політичні переговори (княгиня повинна була переконати проводиря бунтарів скласти зброю), але коли в приймальню до графині увійшов Текелі, тут зустрілися не два політика, а передусім Чоловік і Жінка.
Після цього почався їхній бурхливий роман, а вже в червні зіграли пишне весілля в мукачівському замку. Цьому союзу були дуже раді угорці, яким остогидло австрійське панування.
Імре Текелі
СИМВОЛ КОХАННЯ І МУЖНОСТІ
Через деякий час проти Зріні та Текелі була розпочата військова кампанія. Імре Текелі після поразки союзників-турків потрапив у немилість султана і був заарештований. У цей час Габсбурги відрядили дванадцятитисячне військо в Мукачеве, щоб забрати у непокірної княгині замок Паланок. Проти цієї армії Ілона витримувала облогу майже 3 роки, спираючись лише на 2 тисячі гвардійців і кілька сотень селян! Весь Старий Світ сміявся тоді над австрійськими головнокомандуючими, які не могли втихомирити жінку. Була навіть випущена ювілейна колода карт, трефова дама в якій мала риси обличчя Ілони Зріні.
Княгиня піднімала бойовий дух вояків, часто з’являючись на бастіонах разом з десятилітнім сином Ференцом. Ілона Зріні керувала передислокацією артилерії з одного бастіону на інший, точно визначаючи найбільш важливу ділянку оборони, розподіляла між солдатами і захисниками зброю і боєприпаси, підносила їх на бастіон, разом з комендантом замку Андрієм Радичем та іншими офіцерами брала участь у плануванні та організації оборони і вилазок розвідників, перев’язувала поранених у лазареті, вела заспокійливі розмови з жінками і дітьми, брала участь у приготуванні їжі для солдатів і сама її роздавала, була натхненником бойових оборонних дій, ночами контролювала пости і дозори, вивчала військову справу та балістику.
Звістка про героїчну оборону Мукачівського замку вразила всю Європу. Як міжнародну сенсацію сприймали європейські держави непокору княгині Ілони Зріні австрійцям, тоді як уже вся Угорщина скорилась Габсбургам. Турецький султан Мехмед IV нагородив княгиню грамотою-атнаме. Це – вищий державний визнання честі і доблесті в Туреччині. І то був єдиний раз за всю історію, коли володар цієї країни дав подібну нагороду жінці. Махмуд IV сказав про Ілону Зріні: “Ця жінка послана Аллахом на землю для того, щоб показати невірним псам, як потрібно захищати свою Вітчизну”.
Імре Текелі
У 1688 році, впевнившись у неможливості подальшого опору, Ілона Зріні підписала капітуляцію. Разом з дітьми княгиню вивезли до Відня і помістили в монастир урсулінок, а сина відправили в єзуїтський коледж у Чехії. У 1692 році Ілону Зріні обміняли на взятого в полон австрійського генерала Зігберта Гайстера, і вона виїхала до свого чоловіка Імре Текелі у Туреччину. Там, у вигнанні, вона померла 18 лютого 1703 року, не доживши кілька місяців до початку визвольної війни Угорщини проти австрійців, яку очолив її син — князь Ференц ІІ Ракоці. Прах Ілони Зріні і Ференца ІІ Ракоці нині знаходиться в соборі Святої Єлизавети в місті Кошіце (Словаччина). Одну з вулиць Мукачевого названо іменем Ілони Зріні. У 2006 році на території замку Паланок відкрито бронзовий пам’ятник Ілоні Зріні.
Пам’ятник Ілоні Зріні
СУЧАСНІ РЯТІВНИКИ ЗАМКУ
А зараз кілька слів безпосередньо про замок. Замок являє собою двоповерхову будівлю в романському стилі неправильної чотирикутної форми з двома кутовими баштами та невеликими вікнами-бійницями. Товщина стін перевищує 1 м. Під замком знаходились підвальні приміщення для зберігання провіанту з хорошою системою вентиляції. У роки Другої світової війни будівля використовувалася як в’язниця, а в радянські часи тут була розквартирована військова частина, що нанесло будівлі непоправної шкоди. Після того як військові залишили замок, руйнування продовжили погодні умови.
Всього на сьогоднішній день в Україні, за оцінками експертів, понад 200 оборонних споруд XIV-XVIII століть, що мають історичну цінність, і 80% з них потребують реконструкції. На цьому тлі випадок Сент-Міклоша – унікальна для вітчизняних пам’яток архітектури щаслива історія. Хтозна, якою б була подальша доля Чинадіївського замку, якби не сім’я художників Бартошів. Йосиф Бартош також зустрівся зі своєю майбутньою дружиною Тетяною саме тут. Сьогодні замок знаходиться під опікою подружжя Бартош, яке у 2001 році взяло пам’ятку архітектури в оренду. Незважаючи на те, що будівля була практично зруйнована, їм вдалося уже багато чого відновити.
Покої замку до реставрації
Приміщення замку після реставрації
ПОСЛАННЯ НАЩАДКАМ
Йосип Бартош розповідає, що колись спальня закоханих знову “заграє”: тут буде відновлена обстановка кінця XVII століття і ті молодята, які захочуть одружитися в стінах Сент-Міклоша, зможуть провести ніч у спальні Ілони і Імре.
– Думаю, що вони були б не проти цього, адже ми хотіли б підкреслити подібним жестом пам’ять їх союзу, – розмірковує Бартош. – Я думаю, що пара, яка пробуде в цих стінах деякий час, понесе з собою – свідомо чи на підсвідомому рівні – такі поняття, як справжнє кохання, вірність, любов до свого народу. Можливо, сучасні закохані далекі від таких поглядів, але мені здається, що якщо нам і треба щось взяти з минулого, що це має бути саме таке вміння кохати, захищати і жертвувати, яке продемонстрували Ілона Зріні та Імре Текелі. Це і є, якщо хочете, код їхнього послання нащадкам, те, заради чого вони жили.
Я сам уклав шлюб з моєю дружиною Тетяною в цьому замку три роки тому. Ще раніше тут відбулося і наше перше побачення – тоді я нічого не знав про любовну історію, з якою він пов’язаний. Але, як відомо, ніщо не відбувається випадково …
Нині в замку проходять виставки, екскурсії і, звичайно, весілля. На честь таких подій подружжя Бартош обов’язково надягають дворянські костюми. Останніми роками слава про відродження замку сягнула далеко за межі Закарпаття. Щорічно родина Бартошів проводить художні пленери. Вкладає художник у реконструкцію замку, в основному, власні гроші, зароблені творчістю. За весь час матеріальна допомога ззовні прийшла лише двічі. Перший раз – $ 5 тис. на ремонт даху від міністерства охорони культурної спадщини Угорщини. Другий – 8 тис. грн. від Мукачівської районної адміністрації.
У відремонтованих палатах першого поверху Йосип Бартош влаштував приватний музей. Там він розмістив експозиції артефактів і археології. Секретом свого успіху Бартош вважає той факт, що їм рухала мрія, а не думка підзаробити. Щороку в замку на фестиваль середньовічної культури “Срібний Татош” з’їжджаються рицарські дружини з різних міст України, а також Словаччини і Угорщини. Нині у замку працює замку туристично-інформаційний центр «Сент-Міклош».
Подружжя Бартош в дворянських шатах
Так кохання Ілони і Імре збагатило романтичну історію людства, а доленосна зустріч Йосипа і Тетяни вдихнула нове життя у стіни замку Сент-Міклош, де колись давно були щасливі їхні великі земляки.
“Неймовірна історія! Дуже надихає не сидіти на місці, а й самому зробити щось потрібне. Йосип і Тетяна, сил Вам, наполегливості й удачі в цей непростий час. Те, що Ви робите – це просто супер!” (коментар одного з відвідувачів замку Сент-Міклош)
Щороку в замку в травні відбувається Фестиваль середньовічної культури “Срібний Татош”
Презентація музичної літературно-драматичної програми “Жінка, яка вміла любити”
Враження від екскурсії замком у “Спогадах матрасника”
Ролик фестивалю “Срібний Татош”
Сюжет про Йосипа Бартоша у випуску ТСН
Замок Сент-Міклош на мапі
* У пості використано матеріали з сайтів: chizay, zaregiony, tsikave, travelua, tvoyakraina, ua-reporter.
* У пості використано фотографії з сайтів: chizay, zaregiony, ukraine, infocentre та власні знимки.