Старовинний шарм маленької Жовкви

Запитання для ерудитів: “У якому місті Львівської області нараховується 55 пам’яток світового, національного та регіонального значення?”  Якщо уважно вивчали історичні довідки на сайті Карпати.info, то одразу назвете  Жовкву. І не помилитеся. Тому це місто цілком заслуговує на окрему цілоденну екскурсію.

Жовква – це районний центр, розташований на 25 км північніше від Львова. Закладене в 1597 р. на землях давньоруського поселення Винники,  місто розташоване на межі природних областей: горбогірного пасма Розточчя та рівнини Малого Полісся. Історія Жовкви як міста розпочалася з бажання коронного гетьмана Станіслава Жолкевського побудувати ”ідеальне місто” (ідею запозичив в  італійського архітектора П’єтро Катанео).

Взявши за основу проект італійського архітектора Б. Морандо (прямокутні квартали, забудовані двоповерховими кам’яницями-близнюками), з Винників творили Жовкву відомі львівські майстри Павло Щасливий, Павло Римлянин та Амброзій Прихильний.

У модному на той час «ідеальному місті» мали гармонійно поєднуватися досконала архітектура, організація соціального життя і надійні оборонні споруди. Це, мабуть, вдалося. При невеликих розмірах міста в той час (від 1 до 5 тисяч осіб), його штурм був би непростим завданням для супротивника.

Головна увага приділялася замку (1594-1606). Замок разом із містом був оточений мурами. Брам було чотири: головна Глинська (або Краківська) брама, Львівська, Звіринецька, Туринська. Мури були оточені валом та глибоким ровом. Спочатку жовківська фортеця, посилена наріжними вежами, була повністю позбавлена архітектурного декору. Тож той ошатний вигляд, в якому замок зберігся дотепер, споруда набула за пізніших реконструкцій.

У 1676 р. Жовківський замок було перебудовано під резиденцію короля Яна ІІІ Собеського. Біля замку облаштовано парк «Звіринець», де в воль‘єрах жили серни та олені.

За версією багатьох істориків саме у Жовкві 1595 р. народився Богдан Хмельницький, батько якого перебував у той час на службі у С. Жолкевського. У 1603 р. місто отримало магдебурзьке право, що пожвавило розвиток торгівлі та ремесел. Найбільший розквіт припадає на другу половину ХVІІ ст.

У Жовкві діяли п’ять церков, чотири костели, синагога. Працювали цехи ремісників, які славилися своїми гобеленами, зброєю, порцеляною, різьбярськими виробами. Найбільшу славу мали художники та іконописці малярського цеху. До речі, в Жовківському замку як відділі Львівської національної галереї мистецтв працює постійно діюча  експозиція, що розповідає відвідувачам про історію міста Жовква, розвиток Жовківських фортифікацій, а також видатних особистостей, які жили або відвідували Жовкву.

Цікавими для відвідувачів тут будуть: макет замку, частина дерев’яної водопровідної труби XVII ст. та фрагменти ікон XVIIІ ст. Жовківської школи малярства. Раритетними експонатами цієї експозиції є два дерев’яні ангелика XVII ст., які представляють Жовківську школу різьбярства.

Місто-резиденція дійсно була неприступною твердинею. Ян ІІІ Собеський, якому після смерті Жолкевського відійшла Жовква, надав місту європейський вигляд і королівський статус. Великі парадні сходи замку була прикрашена статуями його славних власників: Яна ІІІ, його батька Якуба Собеського, Івана Даниловича, Станіслава Жолкевського та Радзивіллів.

У замку розміщується цінна бібліотека короля і зібрання художніх цінностей. При королеві Марії Казимирі близько замку було закладено сад з виноградниками, теплицями, вольєрами для екзотичних тварин. За садом доглядали французькі та італійські садівники. З південного боку був закладений парк у французькому стилі – з фонтанами, альтанками, підпірною стіною з балюстрадою, прикрашеною статуями. Парк оточували ряди тисів. Побудовані були королівські купальні, прикрашені золоченими ваннами і камінами. З цих красот нічого вже не залишилося.

У 1706-1707 рр. замок був резиденцією російського царя Петра І, якому, за однією з місцевих легенд, завдячує своєю назвою місцева річка Свиня. Меньшиков у стані сильного алкогольного сп’яніння впав у річку, за що цар назвав його свинею. Хоча історики мають прозаїчніші версії — спотворення давньої назви “звинна” та використання річки для миття свиней.

У ст XVIII в. місто і маєтки купили литовські магнати Радзивілли (1740 у р. Міхал Казимир Радзівілл і володів ним до 1787 р.).

Під час австро-угорського правління місто почало занепадати. Остаточно він був зруйнований в 1915 році, під час І світової війни, коли Жовква кілька разів переходила з рук в руки, а потім була спалена. І хоча до початку Другої світової війни ця територія належала полякам, мало що змінилося в непривабливому вигляді мальовничого колись містечка.

Після поділу Польщі в 1939 р. частина замку була віддана під в’язницю. У 1941 р. в його башті НКВС розстрілював українців і поляків. Про це нагадує меморіальна дошка на башті. На Вічевому майдані напроти Ратуші знаходиться меморіал, присвячений цій трагічній події.

Після II світової війни за радянської влади (1951 р.) місто перейменували в Нестеров на честь загиблого неподалік під час I світової війни відомого російського льотчика Петра Нестерова, який першим в історії авіації здійснив “мертву петлю”  та повітряний таран, а один із найефектніших пілотажних елементів сьогодні так і називається – “петля Нестерова”.

У 1992 р. місту повернуто первісну назву Жовква. Практично до середини 90-х років ХХ ст. історичне, архітектурна та культурна спадщина Жовкви знаходилося в забутті. В унікальному пам’ятнику архітектури – костьолі Святого Лаврентія в різний час розміщувалися і військкомат, і склади; на території королівського замку квартирувала військова частина. Стояли порожніми, або ж були зруйновані й інші архітектурні пам’ятки.

Зараз багато культурно-історичних пам’яток Жовкви відреставровано, а місто відвідує все більша кількість туристів.

У 2003 році Жовква відзначила 400-річчя магдебурзького права, отриманого містом по привілеї короля Сигізмунда ІІІ. На компактній території історичного ядра міста розташовані 55 пам’яток архітектури, 2 пам’ятники містобудування, 2 пам’ятки садово-паркового мистецтва, 15 історичних пам’яток.

Жовква – єдиний зразок збереженого «ідеального» міста-фортеці епохи Ренесансу на території України і є претендентом на внесення до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Щоб допомогти туристам краще пізнати Жовківщину, у місті працює Туристичний інформаційний центр.

Фільм про Жовкву.

Віртуальний тур містом.

Як дістатися
• громадським транспортом:

Жовква розташована в 25 км. на північ від Львова на розвилці автошляхів на Польщу (Львів – Рава-Руська – Варшава) та Прибалтику (Львів – Ковель – Брест). Поряд з автотрасою проходить залізниця Львів – Рава-Руська – Варшава. Дістатися до Жовкви найпростіше маршрутками зі Львова, які курсують майже кожні 15 хв. Також можна добиратися рейсовим автобусом “Львів – Рава-Руська”.

• власним транспортом:

з Львова по трасі М-09 (Львів-Рава-Руська).

Переглянути більшу мапу

* У пості опрацьовано матеріали з сайтів: ukraine.kingdom, castles, uk.wikipedia, sharetravel, zhovkva-tour, feerie.

* Фотографії власні.