Несамовите – озеро «з характером»

Існують у природі місця, саме найменування яких, дане людьми пробуджує уяву, мимоволі викликає емоційний відгук. Одним із таких гідронімів якраз  і є Несамовите. Озеро в Карпатах, назване прикметниковою формою, що вказує на майже людський «характер» природної водойми. Інтригує, чи не так?

 

«СІДЛО» В ГОРАХ

Гуцули розповідають, що в горах є сідло, а в ньому озеро. І справді, озеро Несамовите розташоване у великому карі (льодовиковий цирк, впадина), як у своєрідному «сідлі» на північно-східних схилах гори Туркул, на висоті 1750 метрів. Належить до гідрологічних пам’яток природи. Це найвисокогірніше озеро Карпат льодовикового походження. Південний берег кам’янистий: на нього осипаються продукти розпаду скельного схилу. Морена (шар породи, яку зібрав на своєму шляху льодовик) вздовж протилежного берега вкрита субальпійськими травами, тут ростуть гірська сосна, жереп і ялівець.

Злегка зігнута ванна повторює обрис крутого південно-східного схилу. Довжина озера 88 метрів, ширина – 45, площа 3 тис. кв. метрів. Розташувалася загадкова впадина на висоті 1750 м на схилі гори Туркул (Чорногірський хребет). Місцина та завжди знаходилася на межі: колись європейських держав (прикордонні стовпчики стоять донині), а тепер  між Закарпатською та Івано-Франківською областями.

Озеро знаходиться на території Карпатського заповідника - це незвичайний, вражаючий куточок незайманої природи: високі кам’янисті або порослі яскраво-зеленим пухнастим килимом  вершини, глибокі долини, утворені стародавнім льодовиком, круті ущелини з випираючими ребрами кам’яних складок, вузенькі стежини і веселі потоки з кришталево чистою водою.

 

НЕВГАМОВНЕ ОЗЕРО

Про Несамовите існує багато легенд. Говорять, що якщо в озеро кинути камінь, воно закипить, і мандрівника в дорозі обов’язково застане негода. За народними повiр’ями, там живуть чорнi чоловiчки, якi кують град, збирають його в мiхи (образ хмар) i пливуть з ними карати недобрих людей. 

Чому ж прозвали це озеро Несамовитим? Воно невгамовне, тому постійно хвилюється, хоча вітру зовсім немає. Буває й тиша, а озеро неспокійне.

У своїй книзі “Писана криниця” Василь Сокіл відтворив народні легенди, зокрема, про Довбушеві місця. Згадується там і озеро Несамовите. Тільки чомусь у легенді воно “перемістилося” на Говерлу.

В Ілемні довгий час була пивниця Довбуша, а в Бубнищах, за Болеховим є два камені. Один камінь такий високий, що поверх буків, а в тім камені другий є, що обертається. Обернеться однією стороною, і тоді вхід видно в дальші підземелля. Повернеться знов — і хід закриється, і ніхто вже не зможе вийти, хто не знає способу. В підземеллі є керниця глибока, що найвищу смереку якби впустив, то води б не досяг.
Довбуш мав дванадцять хлопців. Він з ними ходив, панів рабував, а бідним то добро давав, а решту грошей закопував. На горі Круглій був явір грубезний. Раз сюди на дванадцяти конях гроші вивезли і коло того явора закопали. Довбуш ніколи не брав з порабованого для себе, а тільки для людей. Оповідають гуцули, що на Говерлі, де є сідло, а в нім озеро. Озеро зветься Несамовите. Воно все хвилює, хоч вітру зовсім нема. Як пахнеш з файки (люльки), то вітер не розносить, бувало така тиша, а озеро все так і ходить. То коло озера є Піп-гора, а на ній чорна скала. В тій скалі Довбуш чорта забив. Від того та скала почорніла.

 

МІСЦЕ, «ДЕ НАРОДЖУЄТЬСЯ ГРАД»

Для гуцулів озеро стало сакральним місцем, «де народжується град». Підтвердження тому — стара легенда.

Жителі навколишніх сіл кажуть, що душі всіх людей, які на себе накладають руки (повісяться, втопляться) або заберуть у когось життя, потрапляють у Несамовите. Коли кинути в озеро камінь, тобто потривожити душі грішників, то з’являється з нього білий вершник на білому коні і починає навколо гарцювати. Де кінь ногою ударить — там відлупуються від скель великі шматки льоду. Тоді вискакують з водяної безодні душі грішників, напаковують той лід у великі міхи і розлітаються темними хмарами від Чорногори на всі боки. Де розв’язують торби — там гатить з неба град. А ще кажуть, що коли хтось помирає гріховною смертю, то його душа каменем летить у озеро. І тоді теж всі його мешканці громом і градом з озера вітають поповнення… 

Є й інші легенди про озеро Несамовите, які найкраще розповідати під вечір, щоб було моторошніше.

Повертався з торгів у Мадярському Сиготі додому один гуцул з Жаб’єго (тепер це Верховина). Зблудив подорожній перед горою Шпиці і спустився в якийсь величезний котел. Застала його ніч коло невеликого озера. Прив’язав він свого коня до каменя, а сам із сухих дров наклав ватру, взяв кітлик і пішов набрати води на кулешу. Лиш зачерпнув раз, тут величезний гуркіт зчинився. Глипнув, а на протилежному березі такий собі панок котить у файній бричці, запряженій двома норовистими кіньми. Під’їхав до газди і питає:
– Що ви тут шукаєте так пізно?
– Хочу повечеряти і ніч тут перебути, бо тяжко в темряві горами додому добиратися.
– Та ви що, будете сухою кулешею з такої далекої дороги перебиватись та під корчем спати? Ходіть до мене, я недалеко тут жию та й Вас добре прийму.
Сіли вони у бричку та й поїхали просто в озеро. Вода розступилася, і показався великий красивий палац. Всі вікна залиті яскравим світлом, а з хоромів радісні співи і музика долинають. Запросив пан гуцула за стіл, що аж вгинався від різних заморських наїдків і напоїв. Лиш вдарило за північ, вогні погасли, а весела публіка вляглася спати. Тим часом на подвір’ї замку хтось не вгавав, відчувався рух. Чоловік подивився у вікно і побачив купу людей, які заготовляли з водяної поверхні лід.
– Шо то ви собі за таку роботу найшли серед літа? — дивується верховинець.
– Це душі померлих грішників заготовляють град, — пояснює панок. — Коли вони ще жили — то я їм підслуговував, а тепер до кінця світу вони мені служитимуть.
Зрозумів гуцул, що то нечиста сила до нього говорить і три рази перехрестився. Завирувало озеро, вдарило холодними хвилями об береги і викинуло геть на скелі гостя.

 

ТАЄМНИЦІ «ЗАХМАРНОГО» ОЗЕРА

Багатьом відомо, що крім найбільшого і найпопулярнішого Синевірського озера, в Карпатах є чимало невеликих, досить цікавих «захмарних» озер — реліктів давнього зледеніння. Всі вони знаходяться на висотах від 1450 до 1800 метрів. Жителі гір називають їх «морські очі». Несамовите – друге за величиною озеро на Чорногорі після Бребенескула.

Живиться озеро, переважно, атмосферними водами. Узимку замерзає. Ті, хто побували на озері у різні пори року можуть підтвердити, що кожного разу воно виглядає інакше. Наприклад, дуже гарно тут навесні, коли у воді відбиваються частково засніжені гори.

Погода у цій місцевості змінюється зі швидкістю вітру. Дуже часто в обідню спеку, коли на небі ані хмарки, через якихось 20-30 хвилин погода збіситься і така гроза з вітром насунеться, що не знаєш, чи ще доведеться побачити білий світ чи ні. Гуцули кажуть на це — шарга. То і вітер ураганний з холодним дощем та мокрим снігом, і град, і грім, і блискавка. Не позаздриш туристу, який потрапить у таке на Чорногірських верхах. Зате потім буде про що згадати!

Враховуючи клімат і розташування озера, то сильний вітер тут не рідкість. Бувають такі моменти, що дуже складно розбити намет, оскільки пориви гнуть дуги. Укриття, фактично, немає.

Хоча, загалом, місцина дійсно поруч з озером ідеально підходить для стоянки, зауважимо, що поруч з озером ви не знайдете деревини для розведення багаття. Рубати та різати жереп заборонено, тож будьте відповідальними та користуйтесь пальниками! Із водою на Несамовитому, звісно, немає проблем, але краще не набирати воду з озера, а прогулятись до джерела зі смачною водою, що знаходиться на відстані близько 100 м.

Поверхневого стоку Несамовите не має, однак нижче моренного валу витікає декілька струмків. Кажуть, вода там ніколи не буває там теплою. Нерідко і серед літа по поверхні кружляє лід. Нема в ньому ні риби, ні навіть жаб.

Старші люди подейкують, що колись із дерева, вимоченого в водах Несамовитого робили найдзвінкіші трембіти.
А ще кажуть, якщо неодружена (незаміжня) людина вмиється озерною водою, то протягом року знайде собі пару. Ця легенда надихає багатьох романтичних мандрівників долати маршрут, аби на власному досвіді перевірити її правдивість. А найхоробріші навіть купаються в озері – щоб посилити магічну дію води.

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ОЗЕРО НЕСАМОВИТЕ:

  • формою Несамовите дещо нагадує континент Антарктида (це правда – можете самі порівняти!)
  • деякі посібники з географії твердять, ніби Несамовите розташоване в межах Закарпатської області. Але той факт, що озеро лежить на північний схід від головного гребеня Чорногірського хребта (по якому проходить адміністративна межа між Закарпатською та Івано-Франківською областями), свідчить, що воно належить до Івано-Франківської області. Це також підтверджують сучасні карти.

Величезна популярність гірського озера та віддаленість від цивілізації призводить до того, що деякі туристи “лінуються” прибирати за собою сміття. Тому, якщо ви хочете зберегти це сакральне місце в його первозданній красі, подбайте заздалегідь про міцні пакети для сміття. Приберіть за собою й навіть іншими особами “свинячої породи”. Бо там, де чисто, не в кожного підніметься рука першим жбурнути пляшку чи залишити консервну банку. Шануймо себе і нашу природу!

*Джерела інформації: merydian-karpat.com, spadok.orguk.wikipedia.orgpidrukzak.com

*Фотографії власні та з сайтів: photographersphotographers.uaphotoclub.comzbrucpolishchyk.35photo