Тернопільський став, або Чому львів’яни заздрять тернополянам

Львів’яни, звісно, небезпідставно переконані, що їхнє місто — найкраще в Україні. Та привідкрию секрет: Львів трохи заздрить Тернополю. Білою такою заздрістю. Бо там просто посередині міста є величезне озеро — Тернопільський став. Приблизно 317 гектарів — така площа ставу, окраси міста. Знаходиться він з лівого боку по приїзді із міста Лева. Тобто всі, хто їде через Тернопіль, обов’язково бачать це прекрасне місце. І якби свого часу легендарну львівську річку Полтву не загнали під місто у каналізаційні труби, Львів теж міг би похвалитися хоч якоюсь більш-менш пристойною водоймою у межах міста. Адже Тернопільський став – озеро штучне. Ще у давнину тернополяни запрудили його за допомогою річки Серет.

Історична довідка
Першою згадкою про став у Тернополі є привілей польського короля Сигізмунда від 16 березня 1548 р., що дозволяв власнику міста Яну Тарновському цей утворити його біля села Кутківці. Відтак озеро офіційно молодше від міста на вісім років. Одначе вже ймовірно тоді поблизу Тернополя існував давніший став, який належав Вацлаву Баворовському. Коли ж гетьман Тарновський наказав збудувати греблю і вода заповнила широку долину річки Серет, став Баворовського почали називати «долішнім», а Тарновського — «горішнім». Він підходив до тодішнього міста не надто близько, адже у грамоті від 30 вересня 1550 р. Ян Тарновський дозволяє міщанам перепинити течію Серету нижче своєї греблі і вище ставу Баворовського, щоб утворити там «саджавку» чи озерце. Одначе власник міста здійснив такий «жест» аж ніяк не від щирої душі — навіть у цьому невеликому озері він забезпечив собі і місцевому римо-католицькому священику право ловити рибу. Могли рибалити з берега сітками, званими черпами, і міщани у панському ставу, коли той був повний води. Одначе це для тернополян XVI ст. було платою за обов’язок ремонтувати греблю і «лотоки» — канави, якими вода стікала до млина на тій же греблі. Цікаво, що коли у середині XVI ст. на греблі був один млин, то уже в 1672 р. — три. У документах збереглися навіть імена і прізвища власників тих млинів: Лукаш Петриківський, Семен Секрета і Федько мельник.

Подейкують, що Тернопільський став Ян Тарновський створив одразу ж після заснування міста.

Велике озеро на річці Серет протягом століть було захистом від нападу татар, джерелом води для млинів, місцем риболовлі, відпочинку. На початку ХХ ст. рибу з цієї водойми експортували навіть у Польщу, але завдяки озеру славилося місто і хмарами комарів.

Тернопільське озеро до сьогодення зазнавало не одного занепаду. Воно заростало, його знову відновлювали, знову заростало, ставало мало води і ось нарешті зараз озеро милує око не лише мешканців Тернополя, а й цілої України. За радянських часів воно носило назву Комсомольське озеро, а в 1992 році було перейменоване в Тернопільський став (який також продовжують називаюти Тернопільським озером, незважаючи на його штучне походження).

У Тернопільському ставі водиться багато коропів, сомів та щук.

Окрім звичних функцій, міський став мав ще одне призначення. В зимовий час його покриває досить-таки товстий шар криги. Так ось саме цю кригу вирізали цілими пластами та кубами і зносили в підвальні приміщення будинків над ставом. Тернопільські підземелля, що глибоко ввійшли в землю, могли протягом цілого року (!) зберігати продукти на льоду.

Післявоєнна реконструкція істотно змінила обриси ставу. Сучасний рівень води значно вищий від довоєнного. Внаслідок підйому рівня затоплені луки (сучасний парк Шевченка) та замкові підвали.

Західноукраїнська туристична виставка-фестиваль.

Тепер парк імені Тараса Шевченка, який межує зі ставом, є улюбленим місцем відпочинку тернополян. Тут відбуваються фестивалі, а минулого року – Західноукраїнська туристична виставка. Рівні набережні дали можливість тернополянам здійснювати пішохідні прогулянки там, де до війни подорожували свійські гуси та качки. Оригінальні ліхтарі на набережній подібні до знаменитих петербурзьких ліхтарів-маяків.

Покататися озером коштує 10 гривень.

І тепер тут можна можна не лише викупатися у літню спеку, а й порибалити і покататися на човнах, моторках, вітрильниках і ось такому теплоході. Малий катер «Капітан Парій» уже з квітня курсує ставом. За минулий рік він заробив 140-150 тисяч гривень. Покататися озером коштує 10 гривень. Увесь сезон катає людей й інше судно – теплохід «Герой Танцоров». З квітня до жовтня минулого року цей теплохід перевіз понад 22 тисячі людей.

Дуже часто в літній період на озері можна побачити спортивні байдарки, каное та вітрильники. Це тренуються спортсмени з веслувальної бази «Спартак», ДЮСШ «Буревісник», «Тернопільського віндсерфінг клубу». Відбуваються тут і спортивні змагання. Влітку минулого року на Тернопільскому озері пройшов чемпіонат Європи з водно-моторного спорту. У видовищних гонках змагалися представники восьми країн Європи – Литва, Латвія, Естонія, Польща, Австрія, Угорщина, Росія і Україна. Цьогоріч обіцяють підвищення статусу чемпіонату. Човнярі змагатимуться вже не за європейську, а світову першість, ось так! найбільш знаковою подією цього сезону в Україні можна вважати повернення до Тернополя чемпіонату світу з водно-моторного спорту в класі Formula 500. Це найбільш видовищний на сьогодні клас спортивних перегонів.

Посередині озера з правого боку видніється острів. Це – острів закоханих, романтичне місце, про яке мріють закохані пари. Сам острів створили під час відновлення ставу після Другої Світової війни. Дістатись до нього можна спеціальним містком, або на човні. Вхід туди безкоштовний, і кожен охочий може там посидіти чи сам, чи з коханою людиною на численних лавочках.

Дерево кохання – витвір ковалів.

На набережній Тернопольського ставу, стоїть оригінальний пам’ятник “Дерево щастя”. Поруч охоче фотографуються туристи і городяни. «Навіки разом», «Поєднали свої серця», «В житті є одне щастя: кохати і бути коханими», «Остап + Наталя = «серце»… та багато інших написів, віршиків та признань у коханні вирізьбили та намалювали закохані тернополяни на своїх колодках.


Першими свою колодку на «Дерево щастя» почепили чоловік з дружиною, які саме цього року відсвяткували 50-річчя подружнього життя. Їм наслідувало понад п’ятдесят пар, які колодкою на кованому дереві увіковічнили свої почуття та подружнє щастя.

Оригінальними і сентиментальними є й інші написи на колодках та серцях, спеціально кованих та закріплених на дереві. Яскравості кованому виробові додають також різнокольорові стрічки, серпантин та банти. До речі, на деяких з них також є написи закоханих. Люди прагнуть щастя. І в цьому сенсі легко пояснити таку популярність «Дерева щастя».

Фотографії з сайтів: www.u-e-p.eu, zz.te.ua, proternopil.te.ua, www.ck.te.ua, spogadternopilja.blogspot.com та особисті фоторафії з наших подорожей.